Ми були юними. Закоханими. Щасливими.

Ми вірили, що кохання сильніше за страх, чужу ненависть і волю батьків.

Ми помилилися.

Одного дня його просто забрали з мого життя. Без права попрощатися. Без права боротися. Без права чекати.

Минуло п'ять років.

Я навчився посміхатися, працювати, ходити на побачення й удавати, що давно забув своє перше кохання. Але щовесни серце знову починає кровоточити, ніби той день ніколи не закінчувався.

Та що, якщо минуле ще не сказало свого останнього слова?

Що, якщо людина, яку ти так довго намагався забути, одного дня повернеться?

І чи можна пробачити того, хто колись розбив тобі серце, навіть якщо ти досі його любиш?