Я ще не бачила такої заметілі. Коли, закінчивши зміну, треба було йти додому, жодне таксі не працювало, а йди треба дуже далеко. І ось, коли я майже дійшла додому...

Як біля плавнів стоїть хата, а у хаті живе жінка, а по тим плавням недобитий ворог блукає, порятунку шукає...

Між сюжетами» — це історія про двох вигнанців із власних світів, Рею й Теона, які опинилися у просторі між жанрами. Вони зустрічаються випадково — чи то в кабінеті терапевта, чи то в чужому сюжеті — і мусять разом вигадувати, ким бути далі. Їхні сцени зникають, з’являються, змінюють форму, але почуття і вибір залишаються справжніми. Це роман про кохання й іронію, про тишу й хаос, про те, що відбувається, коли сторінки пишуться самі, а герої намагаються вижити між ними.

Кохання народжується не з романтики, а з втрат, страхів і незручних виборів. Люди зустрічаються у моменти, коли життя ламає звичні опори: після розлучень, переїздів, руйнувань, чужих рішень. Кожне оповідання про близькість, що з’являється не в ідеальних умовах, а саме тоді, коли найбільше потрібна. Про почуття, які не планувалися, але змінюють напрямок життя.

Вона любила свою свободу. Він з'явився зненацька і перевернув її світ з ніг на голову. Це мала бути просто різдвяна пригода, але за святковими вогниками та легким гумором ховається несподівана драма. Що пов'язує їхніх батьків? І як зберегти почуття, коли реальність виявляється складнішою за зимову казку?

Казки, які Маланці розповідали в дитинстві, виявились не просто байками, а справжньою реальністю, що прихована за завісою забобонів та страхів.
Що, якби сам лісовий хазяїн вирішив розпочати на вас полювання? Чи готові ви стати свідком таємниць, що ховаються в глибинах лісу? Маланці доведеться пережити це на власній шкірі, адже загадковий чоловік, який врятував її, виявляється прекрасним лісовим духом.
А щоб цього не було мало, на дівчину з іншого світу буквально звалюється справжній вовкулака. Тепер їй належить розплутати цей клубок магічних таємниць, потрапити в любовний трикутник і вижити у світі, де межа між реальністю та чарами стирається.
У світі, де темні сили тягнуть за собою душі завжди знайдуться герої, щоб протистояти цьому!

На тебе чекає ще одна стара-нова історія - саме така, яку хочеться читати наприкінці року.
Це окреме, невелике оповідання з циклу “Хроніки бару “Зелений Змій”, що ховається серед вулиць великого міста Дніпро. Надворі - грудень, холод і поспіх, миготіння гірлянд і передчуття свята. А тут, за дверима бару, тепліше: приглушене світло, запах спецій і тихе очікування чогось важливого.
Саме тут працюють маги. Вони виконують роботу, яка не має вихідних і не залежить від календаря - навіть у новорічну ніч. Їхні справи рідко помітні, але без них місто зустріло б новий рік зовсім інакше.
Я сподіваюся, що вже наступного року ви почуєте про них більше.
А сьогодні - просто заходьте, зігрійтеся й познайомтеся з тими, хто зустрічає Новий рік на своєму місці.

"Тіні руїн" — один з творів, які увійшли до альманаху "Імпресія 2024" за результатами Всеукраїнського конкурсу малих прозових форм імені Василя Стефаника.
"Тіні руїні" — це пронизлива історія про любов і тугу, яка переносить нас до древнього Галича. Герой, сповнений суму за домом, повертається в рідне містечко, де у руїнах старого замку, серед тіней минулого зустрічає дух вбитої дівчини. Звинувачена у чаклунстві та жорстоко страчена, вона тікає крізь віки, не знаходячи спокою.

У серці розкішного Катару, де стародавні традиції переплітаються з сучасними інтригами, розгортається історія принцеси Вікторії, яка народилася в родині королівської крові, котрі мають приховані таємниці. Вона — Східна троянда, найкрасивіша і найрозумніша серед усіх жінок королівства, але її серце належить не лише родині. Вікторія мріє про свободу і новий шлях, що веде її за межі королівства.

Її шлях перетинається з її молодшим братом принцом Руслан, спадкоємцем трону, який, з прихованою ідентичністю, прагне бути звичайним чоловіком, не підпорядкованим вимогам королівського життя. Разом вони стають частиною таємних інтриг, у яких зради, політичні маневри та несподівані альянси визначають долю їхньої країни.

Тут немає довгих історій; є лише миттєвість. Для цієї миті не існує гендеру, віку чи правил — лише тяжіння двох або більше душ, що знайшли свій відгук одна в одній. Це світ, де погляд стає дотиком, дотик перетворюється на обіцянку, а ніч — на полотно для чистого бажання.
Кожна історія — це сповідь про відвертість та сміливість відкинути будь-які умовності. Тут кохання вільне у своїх проявах: воно не знає кордонів і не потребує виправдань, бо пристрасть говорить універсальною мовою тіл.

"Східна троянда. Вогонь і пісок" — це історія про принца Руслана, який, втративши пам'ять, намагається відновити свою ідентичність і розібратися у складних почуттях до Каті, колишньої нареченої, яка стала рабинею королеви Брітні. Водночас принцеса Вікторія бореться за своє кохання з лікарем Дем’яном, всупереч тиску батька і зовнішнім силам. У центрі подій — боротьба за свободу, любов і справедливість, сповнена інтриг, зрад і сімейних конфліктів.

Принцеса Вікторія — спадкоємиця катарського трону, відома як Східна троянда — виривається з золотих кайданів палацу, щоб знайти себе в обіймах простого грецького лікаря Дем’яна. Їхня любов — заборонена, палка, небезпечна. Вона зрікається титулу, він — кидає виклик війні між Катаром і Санторіні.

Але за її ніжністю — шрами. Вікторія виросла серед інтриг, змов і мовчазного рабства, яке ховалося за розкішшю. Вона бачила, як жінки гинуть у тіні трону. І вона вирішила боротися.

Серед тих, за кого вона бореться — Катя, наложниця, перетворена на рабиню королівською родиною. Вагітна, покинута, змушена виживати в жахливих умовах, Катя стала символом болю, який Вікторія більше не може ігнорувати. Її боротьба — не лише за себе, а за всіх жінок, які були змушені мовчати.

У серці пустелі, де кров важить більше за любов, юний принц Руслан обирає мовчання — не як страх, а як обітницю. Його обличчя приховане, але очі пам’ятають. В руках — новонароджений син, Манао, якого він має захистити не від ворогів, а від тіней власного минулого.
Катя — жінка, яку він любив, але втратив. Гюзель — її донька, що шукає голос матері через чужу пам’ять. Манао — спадкоємець, що кохає ту, кого не мав би. А Ібрагім — старий емір, що хоче зупинити те, що вже сталося.
Це історія про вибір серця, про мовчання, що говорить, і про життя, яке народжується там, де все мало б закінчитись.
«Я не спадкоємець трону. Я — спадкоємець її тиші.» — Манао.