Відколи драххи прийшли в наш світ, жінки приречені розплачуватися за спокійне життя.
Я – ніатарі. Призначена. Таких, як я, з дитинства вирощують, щоб віддати за дружину драхху і ніколи більше не побачити. Я чекала повноліття та готувалася виконати призначення.
Але раптом у моє життя увірвався він. Той, кого я ненавиділа, кого боялася. Кого змогла полюбити.
Той, хто кинув виклик долі заради мене.

ЦІНА ЗРОСТАТИМЕ
– Ти?! – я завмерла, вдивляючись у віддзеркалення чоловіка.
Це не може бути він! Він зараз зникне, як і кілька місяців тому. Залишивши мене з розбитим серцем.
Промінявши мене на іншу.
Скільки разів я уявляла нашу зустріч! Все, що скажу йому. Або навпаки – як гордо промовчу, притиснувши його поглядом.
Але навіть не припускала, що це станеться за кілька хвилин до мого весілля!
З іншим.
***
Півроку тому він покинув мене, зник, спопеливши мою душу. Я залікувала рани, я покохала іншого. Я зібралася заміж. А він прийшов у день весілля і викрав мене!

ЯКЩО ХОЧЕТЕ ПРОЧИТАТИ БЕЗКОШТОВНО - ЗАЛИШТЕ КОМЕНТАР ДО ОЗНАЙОМЧНОГО ФРАГМЕНТУ
Дві відьми призвали мене в тіло своєї підопічної, бо в неї, бачте, усі закохуються. А я – якраз та сама простушка, що може віднадити від неї принца і вручити прямо в руки нареченій, яку йому приготували.
О, так, я віднаджу, ще й як віднаджу!
ЦІНА ЗРОСТАТИМЕ

Мені не пощастило опинитися на вулиці під час облави, влаштованої псами. Я потрапила як еротична іграшка на ініціацію молодшого сина їхнього ватажка. Але мене забрав собі його середній син – найпохмуріший і найзагадковіший, позбавлений спадку, замішаний у якійсь незрозумілій історії. Він знає, як розпалити жінку, але ніколи не втрачає контролю. Подивимося, хто кого!
ПОПЕРЕДЖЕННЯ: багато відвертих еротичних сцен

– На лікті й вигни спину. Ноги ширше... – його тон зробився невловимо холоднішим, ніби він ледве стримував лють і зневагу. Його пальці знову торкнулися мене...
Але двері раптово розчинилися.
– Бачу, ви знайшли собі наречену, дорогий кузене, – насмішкувато промовив гість.
– Я оцінив ваш жарт, ваша високосте. Чи можу я спитати, що ви тут робите?
– Жарт? – підняв брови принц. – Не думаю. Я бажаю, щоб ця жінка стала твоєю дружиною, якщо вже застав вас у такій... гм... недвозначній позі.

Я — Дем’ян Вовк. Моє прізвисько «Граніт», і це не метафора. Я очолюю безпеку Магічного Конклаву, не розмовляю з дилетантами та не маю слабких місць. Принаймні, так було до сьогодні.
Один невдалий рейд на Троєщину. Одна відьма-аматорка в леопардових лосинах. Одне криве закляття «Твердиня Титана», яке замість магічного щита вдарило мені... нижче пояса.
Результат?
1. Я заблокований у стані «вічної бойової готовності».
2. Я не можу віддати наказ — магія дозволяє мені тільки хрипко стогнати або говорити ніжності.
3. Ця нестерпна дівчина, Роксі, — єдиний «резервуар», який може зняти мою напругу.
Вона думає, що це смішно. Вона вважає мене своєю іграшкою. Але вона не розуміє: коли Граніт тріскається, з-під нього виривається звір.

Світ, у якому ельфи панували над людьми, змінився назавжди, коли останній нащадок ельфійського роду залишився серед людей, не відрізняючись від них зовні. У Дереві — ізольованому суспільстві, що не знало про існування інших поселень, — життя здавалося незмінним, аж поки люди й напівкровки не зіткнулися з неминучою загрозою: безпліддям і повільним вимиранням.
Невдовзі з’являється ще страшніша загроза. Загадкові смерті та минуле, про яке всі воліли забути, починає виринати назовні. Це змушує нащадка ельфів вирушити на пошуки правди. Та кожен крок відкриває нові таємниці.

Світ, у якому ельфи панували над людьми, змінився назавжди, коли останній нащадок ельфійського роду залишився серед людей, не відрізняючись від них зовні. У Дереві — ізольованому суспільстві, що не знало про існування інших поселень, — життя здавалося незмінним, аж поки люди й напівкровки не зіткнулися з неминучою загрозою: безпліддям і повільним вимиранням.
Невдовзі з’являється ще страшніша загроза. Загадкові смерті та минуле, про яке всі воліли забути, починає виринати назовні. Це змушує нащадка ельфів вирушити на пошуки правди. Та кожен крок відкриває нові таємниці.

Я — найкраща учениця елітної Академії Фей. Старанна, відповідальна і завжди на висоті. Принаймні, була, поки не потрапила за першою програмою обміну до Академії драконів. Тут усе неотесане й дике: правила, традиції і... він. Красунчик-капітан місцевих змагань Скайтерра, який узагалі не знає, що таке дисципліна. І замість того, щоб уникати його, я, схоже, закохалася!
Але як бути, якщо в лігві Драконів щось замишляють, і моя рідна Академія опиняється під серйозною загрозою?
І звідки ж ростуть крила проблем? Звичайно, від мого фаворита!

ЦЮ КНИЖКУ МОЖНА ЧИТАТИ ПЕРШОЮ В СЕРІЇ! Книга "Обраниця Червоного Дракона" - то самостійний приквел, майже не пов'язаний з історією Фреї.

Йому відомі всі таємниці алхімії. Філософський камінь? Як два пальці. Мед поезії? Тю, теж мені. Еліксир безсмертя? Ну... треба дослідити, але можливо - бо алхімії підвладне все!

Єдине, що йому досі не вдалось з'ясувати - це як вбити дракона. Тобто, приготувати те, що його вб'є.

Скільки мегапарацельсів мани потрібно на кілограм дракона, аби досягти результату? Скільки нещасних піксі треба довести до сказу, збираючи їхній пилок? Чи можна витримати крик мандрагори достатньо довго, аби зібрати бажану кількість її кореню?

Він це все з'ясує. На те він і Лерой.

Хоч і не Дженкінс.

Назва навіяна популярним серед військових мемом про "кілограм щура"))

Я — демонеса. Одна з тих, кого бояться навіть після війни з червоними ельфами. Коли біля стін моєї захолусної, дерев’яної Академії демонів з’являється дикий червоний дракон, він обирає саме мене. Батьки зізнаються: мій зниклий дід був вершником. Тепер дракона відправляють до новоствореної Академії Бронзових Драконів — і я не маю вибору, окрім як піти за ним. Навіть якщо там на мене чекає його «справжній» вершник — холодний, небезпечно вродливий хлопець, який ненавидить демонів, бо саме вони забрали в нього сім’ю. Але що, коли між ненавистю і силою зв’язку народжується щось інше — таке ж гаряче, як подих дракона?

Дисклеймер: ЦЕ САМОСТІЙНА ІСТОРІЯ, ПОВ'ЯЗАНА З ВСЕСВІТОМ "Студентки за Обміном" ЛИШЕ СВІТОМ. Події відбуваються задовго до історії Фреї, тобто це приквел.

Отямитися в незнайомому світі — вже проблема. Отямитися і побачити перед собою дракона — ще гірше.
Величезний, золотий, небезпечний — він мав би убити мене. Але натомість приніс у свій дім.
Цей світ мені чужий. Магія — незрозуміла. А дракон, який не може злетіти, все частіше дивиться на мене так, ніби я значу для нього більше, ніж повинна.
Кажуть, що дракони, які не можуть злетіти, приречені.
Але що, коли я зможу замінити йому крила?