Чи кохала я колись? Вже не пам’ятаю, це було давно. Чи кохала я колись його? Не знаю, завжди подобалося в ньому те, що він божеволів від мене. Чи могло це стати причиною, через яку в нас нічого не вийшло? Авжеж, ні. Його почуттів вистачило би на нас обох. Навіть на десятьох вистачило би, якщо б це було необхідно. Чи бажала я його? Абсолютно. Більше за все на світі. Що тоді сталося? Чому вогонь, який ти так майстерно контролюєш, спалив не тільки твоє майбутнє, а й зламав долю багатьох інших? Бо це вогонь. Його сутність нікому не змінити. Це не відповідь, і ти це знаєш. То, що сталося, відьмо? Чому вас змогла розлучити смерть? Саме в цьому мені і потрібно розібратися.

Зимове сонцестояння — час, коли магія не питає дозволу, а просто приходить. Найдовша ніч року — ідеальний момент, щоб запалити свічки, обійняти тінь, і спитати про майбутнє. У цю ніч світ ніби завмирає між минулим і майбутнім. Це час, коли тиша стає глибшою, а кожен знак — промовистішим. Саме тому, саме в цей час чотири молодих відмочки вирішили поворожити на кохання. Але вони забули: якщо чорний кіт переходить вам дорогу — можливо, він просто веде вас до вашої долі.

У всій нескінченності світів нема такого, де б не було міфів і легенд. Або хоча б маленької казки про принца, який завітав до вікна торговки на ринку запропонувати свою руку та серце. Але може все це їй лише наснилося?
Сни не беруться з нічого - вони живляться людською уявою, яка може почути рев тисячорічного дракона у завиванні вітру в пічній трубі і побачити пегаса з героєм на спині в зефірних хмаринках на заході сонця.
Серед Черлених гір причаїлось одне невелике місто де оживають міфи, а легенди приходять на чай один до одного. В ньому пророцтва і таємниці переплітаються зі снами і підступною правдою. Разом з горами оживає магія.
Вона довго спала за ширмою забуття. Може вже прийшов час прокидатися?

Над морем спалахнув багряний світанок. Цей зловісній знак не дарма з’явився в небі після негоди. До берегів міста принесло порожній корабель. Але куди поділася вся команда?
В таких випадках, бувалі морські вовки кажуть, що русалки влаштували собі кривавий бенкет і втопили моряків під час шторму. За легендами, в цьому місті жила відьма, в яку закохався злостивий бог вітру. Аби позбутися зазіхань, вона сховалась в морі. З того часу, кожної повні вона з сестрами русалками виходять з глибин, щоб зібрати людські жертви. Можна подумати, що це пусті балачки або інтриги воюючих кланів, якби не містичний амулет, який почав реагувати на магію. Свято Всіх мертвих обіцяє бути дуже цікавим.
Алхімік з друзями змушені розкрити таємничу долю “Щасливчика” та його команди. Звичайно, якщо вони виживуть.