Сповіщення

Непрочитано 0 з 0
Позначити як прочитані
Жодних нових сповіщень.
Щойно надійдуть нові сповіщення, вони відображатимуться тут.

Повідомлення

Чати

+

Жодних нових повідомлень

Блоги

avatar

Кіт Анатолій

31 травня, 2026

Коли місячне світло змінює колір…

Мені нагадали, що події не відбуваються випадково. У темному фентезі символи керують долями, але й в нашому реальному світі такожРазом із приходом Блакитної Повні — явища рідкісного, містичного та чаруючого, настав час відкрити завісу над наступною таємницею. Саме сьогодні, коли грань між світами стає найтоншою, я виклав новий розділ «Їх розлучила Смерть»Це більше ніж просто збіг... В моєму всесвіті саме місяць вважається лівим оком богині.Блакитний місяць здавна вважався часом особливої магії, коли оживають старі легенди, а темрява набуває нових відтінків. У промінні цієї повні мармурові статуї у палацах прокидаються віді сну, а дзеркала стають проходами між світами.Запалюйте свічки, впускайте нічний прохолодний вітер і поринайте в історію, де любов і прокляття переплелися навічно. Смерть уже зробила свій хід. Але що чекає на тих, хто залишився по інший бік?https://booktons.com/read/yikh_rozluchyla_smert?c=ch-3551058-rozdil_58_sribne_oko_bohyni_chastyna_2
avatar

Джоанна Вейн

31 травня, 2026

Автори! Давайте дружити і підтримувати одне одного!

avatar

Хелен Нуар

29 травня, 2026

Як знову відчути себе живою після складного розриву? ????

Є момент після розриву, про який мало говорять.Не тоді, коли ти плачеш у подушку чи чистиш інстаграм. А пізніше. Коли вже наче не болить так сильно, але життя стає монотонним.Ти ходиш на роботу. Відповідаєш на повідомлення. П’єш каву. Усміхаєшся потрібним людям — усе, аби ніхто не здогадався, яка пустота в тебе всередині.І найгірше ти починаєш звикати до цього стану.Після складних стосунків ми часто втрачаємо не людину. Ми втрачаємо себе без неї.Свою легкість. Спонтанність. Забуваємо, як фліртувати. Танцювати. Дуріти. Довіряти. Хотіти чогось нового без страху, що нас знову розіб’ють об бруківку.І тоді починається дивна фаза: ти ніби хочеш жити далі, але емоційно сидиш у кімнаті з м’якими стінами.Саме тому інколи нам так потрібні гучна музика, нічні розмови з подругою, дурні рішення й моменти, за які зранку трохи соромно.Мені здається, найнебезпечніше після розриву — не саме завершення стосунків, а жалість до себе.І тоді потрібно зробити щось абсолютно безглузде.Змінити зачіску.Поїхати в інше місто.Купити блискучу сукню.Дозволити собі знову флірт без планів на вічність.Щоб нагадати собі: я ще тут. Я ще можу відчувати.Не кожна людина приходить у наше життя назавжди. Але деякі приходять саме в той момент, коли ми майже згасли — і випадково вмикають світло назад.Навіть якщо лише на одну ніч.І чесно?Іноді цього достатньо.
avatar

Віталій Соул

27 травня, 2026

Візуал до книги «Спадок Темного Лісу

— Жреці храму богині сонця Айни вважають, що перші звіролюди з'явилися внаслідок війни з ельфами. Зазнавши у війні поразки та опинившись на межі зникнення, ельфи прокляли людей. І ті, хто не вклонявся богині Айні й не був під її захистом, у кого була жорстока, як у звіра, сутність, — ті й перетворювалися на звіролюдів. Звіролюди нищили цілі поселення, викрадали дітей та перетворювали їх на подібних до себе. Тоді, двісті років тому, лорд Грегор зібрав могутнє військо і винищив майже всіх потвор. І народ Крайна був... — Повна, цілковита маячня, — Морган тяжко зітхнув. — Перепрошую, що саме «маячня»? — старий сивий Крон похмуро глянув на сімнадцятирічного хлопця своїм єдиним оком, яке ще бачило. Гарне з аристократичними рисами обличчя юнака було блідим, як у людини, яка мало спить і забагато думає. Його волосся — густе, вугільно-чорне — лише підкреслювало цю блідість. Але найбільше в ньому притягувала увагу та крихка, нерозкрита сила, що ховалася у погляді. Очі були темними, сфокусованими, і в них відчувалася гаряча суміш: нетерпіння молодості й глибока обережність, яку йому прищепило оточення. Він не був злим чи жорстоким, але його холодний погляд міг легко ввести в оману. Здавалося, він постійно прораховує кроки, яких дорослі чекають від нього, водночас мріючи про власні. — Вся ця... історія. У світі повно жорстоких злочинців, які точно не вклоняються богам. Але вони не перетворюються на звіролюдів. Вважаю, що всю цю легенду вигадали жреці, щоб мати більше впливу, влади... і, звісно, грошей, — відповів хлопець. — А насправді ніхто й уявлення не має, звідки вони з'явилися.
avatar

Торія Ліра

27 травня, 2026

Cучасна наука проти піратського закляття!

Привіт, мої книголюби! ✨Якщо ви, як і я, обожнюєте тропи «від ворогів до союзників», «потраплянці у часі» та «кмітливі герої проти магії», то у мене для вас є гарячий ексклюзив! Моя новинка «СТУДЕНТИ НА АБОРДАЖ! У світі піратів» офіційно увійшла в чат!Давайте чесно: у кожного в компанії є той самий друг-технарь, через якого всі проблеми, але без якого ви б не вижили. Знайомтеся — це Богдан. І саме через нього наші канікули в Маямі перетворилися на піратський квест у XVIII столітті. Скляне скло на Острові Скелетів: Драма, від якої плачуть навіть піратиПоки наші студенти звикають до швабр (бо Орисю більше хвилює її свіжий манікюр, ніж закони Карибського моря), за сотні миль звідти розгортається сюжет, гідний найкращих дарк-фентезі романів:Юна донька губернатора Ізабелла втекла з дому в білій весільній сукні до свого шляхетного капітана Джека.Їх розлучили прямо під вінцем! Зла відьма Скарлетт викрала дівчину і тримає її в моторошній печері.Навколо неї виють пірати-перевертні, які через прокляття перетворюються на вовків та тигрів і прагнуть її крові, щоб знову стати людьми.Естетика чистого болю: навіть найстрашніший, зубатий пірат Року тихо плаче поруч із капітаном Джеком над її портретом. Це справжній розрив серця! Але тут з'являється КПІ: Фізика проти чаклунства!Відьма чекає повного місяця, щоб завершити ритуал, але вона ще не знає, що на допомогу капітану Джеку пливе п'ятірка українських студентів.Поки Назар лізе з кулаками на озброєних головорізів (що, до речі, дуже приємно вразило Орисю — ловіть перший натяк на романтику! ????), Богдан прямо в трюмі збирає з піратського мотлоху, мідних трубок та залишків акумулятора... електромагнітну глушилку для магії!«Яке чаклунство? Це просто низькочастотні коливання! Зараз ми влаштуємо цій відьмі коротке замикання!» — каже наш геній.Вони збиралися пити коктейлі під пальмами, а тепер зачищають дроти піратським кортиком при свічках, щоб вирубити струмом прадавнє зло і врятувати закоханого капітана.Чи зможе сучасний павербанк та знання фізики здолати чорну магію та зграю перевертнів? Пишіть у коментарях, який троп у книгах ви любите найбільше? І чи вижили б ви на піратському кораблі без свого смартфону?Додавайте книгу до Бібліотеки, ставте зірочки, бо наступна глава буде суцільним екшеном!Студенти на абордаж! У світі піратівВаша Торія Ліра 
avatar

Антон Очерет

27 травня, 2026

Кілограм свіжого дракона

Вітаннячко, леді й джентльмени! Сьогодні порадую вас ще однією новою історією. Писалась на іншому ресурсі під флешмоб, тут - в якості винятку, викладаю її одразу всю.Отож, цього разу в нас аж дві причини для натхнення. Перша - банальна. З-поміж інших речей у фентезі мені завжди подобалась алхімія та її можливості. Я особисто вважаю, що алхімії підвладне все - більше навіть, ніж магії, яка завжди має свої рамки й закони. В одній з моїх історій героїня за допомогою алхімії створює не лише зілля, а, наприклад, косметичні засоби, піну для набивки матрасів, іноді - навіть напої.Тому це тема, яку точно ніяк не оминути. Ну а божевільний алхімік - це взагалі класика жанру... Тому в мене має бути хоч один такий персонаж))Друга причина (з якої, власне, народилась назва) - більш цікава. Відомий мем про "кілограм щура" (відомий у вузьких колах, зате настільки, що про нього аж пісню написали) полягає в тому, що гексоген колись використовували в якості отрути для щурів. І на кілограм щура було потрібно десь 100 міліграм гексогену, якщо мені пам'ять не зраджує (а вона мені зраджує регулярно, невірна така-сяка).Ми розмінюватись на щурів не будемо - в нас буде набагато епічніша... звіринка. Але членів товариства захисту прав драконів попрошу заздалегідь не хвилюватися хх))⚠️ Анотація ⚠️ Йому відомі всі таємниці алхімії. Філософський камінь? Як два пальці. Мед поезії? Тю, теж мені. Еліксир безсмертя? Ну... треба дослідити, але можливо - бо алхімії підвладне все!Єдине, що йому досі не вдалось з'ясувати - це як вбити дракона. Тобто, приготувати те, що його вб'є.Скільки мегапарацельсів мани потрібно на кілограм дракона, аби досягти результату? Скільки нещасних піксі треба довести до сказу, збираючи їхній пилок? Чи можна витримати крик мандрагори достатньо довго, аби зібрати бажану кількість її кореню?Він це все з'ясує. На те він і Лерой.Хоч і не Дженкінс.✍ Читати:☢️ Кілограм Дракона ☢️
avatar

А. Hunter

25 травня, 2026

Давайте знайомитися

Вітаю! Я — А. Hunter, і прийшла сюди ламати книжкові шаблони.Особливість мого стилю:Ніяких рожевих соплів та передбачуваних сюжетів. Пишу про живих людей, складні стосунки та пекучу дорослу хімію (18+). Якщо ви любите з першої сторінки знати, чим закінчиться книга — ви помилися кабінетом. Якщо вирішите ризикнути, то попереджую угадати мій фінал буде складно.Моя новинка:Роман «Одружені незнайомці» вже на сайті. Це історія про фіктивний шлюб двох успішних людей, які тримають готові заяви про розлучення в столі, але потрапляють в екстремальну пастку від власних батьків.Графік оновлень:Нові розділи виходитимуть КОЖЕН ДЕНЬ О 19:00. Перша частина вже там.Питання на засипку: Готові до гри на випередження чи боїтеся обпектися? Пишіть у коментарях!Підписуйтесь на сторінку та додавайте книгу до бібліотеки, щоб не пропустити щоденні гарячі оновлення!
avatar

Ася Рей

24 травня, 2026

Маєш свій ритм? А якщо він стикається з чужим?

Кожен з нас має свій графік. Хтось планує життя до хвилини, хтось — пливе за течією, ігноруючи втому. Анабель — це людина-планнер, у якої на кожен день є чіткий список справ. Нік — це... ну, скажімо так, хлопець, який звик жити за власними правилами, навіть якщо вони не всім зрозумілі.Що буде, коли ці два світи зіткнуться в стінах одного університету? Чи вдасться їм знайти спільний ритм, чи їхня історія залишиться суцільним дисонансом?Запрошую вас до читання моєї нової історії «Ритм на двох».Це не казка про ідеальне кохання. Це про студентські будні, де є місце як справжній дружбі, так і конфліктам, від яких хочеться втекти. Тут немає місць для штучних прикрас — тільки реальні емоції, спроби зрозуміти себе і знайти ту саму мелодію, яка звучатиме правильно.Чи зможуть вони перестати грати соло і нарешті почути одне одного?Буду вдячна за ваші зірочки та відгуки. Ваша підтримка — це те, що допомагає героям рухатися далі.
avatar

Кайла Броді-Тернер

22 травня, 2026

Спадщина Троїстої Богині❣️

Вітаю, друзі!Сьогодні поговоримо про "Спадщину Троїстої Богині".Це темне фентезі у авторському світі під назвою Ґотлін(у межах цього всесвіту є ще одна книга, яку я почну публікувати трохи згодом), тож світ об'ємний, містить багато таємниць і безліч яскравих персонажів!У центрі сюжету троє дітей, що зростатимуть на очах читача, впродовж історії вони постають у дуже юному, тоді підлітковому, а потім і більш свідомому віці. Тож, всі зміни, з якими стикатимуться герої можна буде відчути під час читання.Персонажі стикаються зі зрадами, обманом і непосильною вагою власної магії, яку їм усім доведеться усвідомити і взяти під контроль, відповідально прийнявши всі можливі наслідки.Ця історія, як і всі мої написана зі щирою любов'ю до власних героїв. Тож, навіть їх страждання у тій чи іншій частині сюжету, покликані виключно навчити і показати шлях, куди варто рухатись далі.Буду рада, якщо і ви познайомитесь із ними! Щодо фіналуЯ не пишу драму заради драми, та ця історія і не задумувалась як та, що міститиме хеппі енд, бачте, я люблю книги зі світлим сумом в кінці. Ті, що викликають безліч емоцій при прочитанні: радість, сльози, сміх навіть гнів від дій того чи іншого персонажу. Мені подобається тримати читача в напрузі, бо я сама у ній знаходжусь, коли пишу це. І попри "архітекторські замашки" при написанні, я свого роду "садівник" також. Адже часом сюжетний виверт стає несподіванкою і для мене, як для творчині історії.Знаю, багатьом важливий класичний хеппі енд, із весіллям, дітьми і вселеньским миром. Та це не про мене, хоч я дуже ціную і поважаю авторів, яким вдається зробити подібний фінал органічним. Моя ж історія хоч і фентезійна, та не могла скінчитися, весільними дзвонами чи переліком новонароджених королівських діток. Занадто багато було втрачено, занадто багато ще доведеться поновити. Водночас багато і поборено, а це дає надію поступово дійти до того щасливого фіналу, якого всі заслуговують (але вже "за кадром"). У житті нам всім після складнощів треба час оговтатись, не можна просто промотати кілька років вперед, коли ж настане те омріяне щастя, ми маємо прожити ті роки смутку, переживань, змиритися із втратами і лише тоді ми будемо готові до щастя.Аденна, Джейд та Сейдж запали мені в душу, бо вони, можна сказати, зростали на моїх очах) Ми бачили їх дітьми, бачили й підлітками, тоді молодими...Відслідковували як формувалися їх характери, ставали свідками перших закоханостей...Вони і справді мені як рідні. Тож я хотіла показати їх не ідеальними, часом нелогічними, тими, що роблять помилки, говорять не подумавши, чи тікають часом від складнощів, та повертаються аби взяти відповідальність за них. Бо вони живі. Живі, як ми всі. Хто з емоціями, хто з "ретроградним Меркурієм". Тож і фінал їх історії мав бути не класичним, не сконцентрованим на щасті. Їм трьом ще нема й тридцяти! Вони мають ще куди розвиватися, мають безліч часу, щоб знайти себе, дослідити світ, це не може бути кінцевою метою їх історії, це має бути її продовженням, початком якогось нового незвіданого етапу життя! Тож нехай проживають його уже без свідків)Зазирайте в гості, буду рада!)Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨❣️Мій інстаграм❣️Мій фейсбук❣️Мій пінтерест❣️Мій тредс Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️
avatar

Кайла Броді-Тернер

21 травня, 2026

І створила Ніч День новий...❣️

Вітаю, друзі! Сьогодні розповім трохи про “І створила Ніч День новий…”. Це історія-приквел до книги, що вже опублікована на сайті “Спадщина Троїстої Богині”. Події обох історій відбуваються в межах одного світу, та охоплюють різний часовий проміжок. Тож обидві книги можна читати окремо, та якщо вам кортить осягнути повну історію героїв, магії, ельфів, богів та смертних – у вас є така нагода) Першочергово я писала саме “Спадщину”, та коли завершувала, усвідомила, що історія потребує початку, хотілось прописати події, що відбулися задовго до народження основного касту “Спадщини Троїстої Богині”, описати сходження Богині, її взаємодію зі своїми творіннями і взагалі описати історію Зоряної Варти та Міста Сонця, двох ворогуючих держав і як вони такими стали. Тож, приквел було написано прямо перед Новим Роком, чому я щиро тішуся, адже тепер ця історія містить більше цікавих героїв, у ній піднімалось чимало важливих питань і в цілому тепер читач має нагоду пізнати весь світ значно ліпше) Загалом “І створила Ніч День новий…” мала містити анімовані ілюстрації у тексті, та я поки розбираюсь як зробити їх видимимі тут, адже поки посилання чомусь не працюють( Хай там як, найближчим часом виходитиму з візуалами у блог, тож дочекайтесь) У наступному блозі неодмінно згадаю детальніше і про “Спадщину Троїстої Богині”, запевняю, ця книга не залишить вас байдужими) У планах також поступово додаватиму інші свої книги, зокрема і другу частину серії “Aeternum Confrontation” про янголів, демонів та людей. А поки я все це планую, закликаю зазирнути на першу частину цієї серії “Novum Initium”!Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨❣️Мій інстаграм❣️Мій фейсбук❣️Мій пінтерест❣️Мій тредс Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️
avatar

Юлія Людва

21 травня, 2026

Поки горить піч — живе пам’ять

Є книги, які вигадують.А є ті, які носять у собі роками.«Поки горить піч» — саме така для мене.Я не писала її заради сюжету.Я писала її, бо боялась забути.Забути запах печі після хліба.Тріск дров зимовими вечорами.Бабусині руки в борошні.Старі хустки.Пісні, які співали тихо, ніби для себе.Ті села, де люди жили важко — але жили справжньо.У цій книзі багато того, що болить мені особисто.І багато того, що, думаю, болітиме ще комусь.Це історія не лише про одну жінку.Це історія про покоління жінок, які тримали дім, навіть коли самі були втомлені, зламані чи недолюблені.Про людей, які не вміли казати «люблю» — але вставали о п’ятій ранку пекти хліб для своїх дітей.Про пам’ять.Про дім.Про коріння.І, мабуть, про страх одного дня зрозуміти, що піч уже давно згасла.Але поки вона горить — живе щось більше за нас.Буду дуже рада кожному, хто зайде в цю історію разом зі мною .