Я долучаюся до літературного флешмобу «Відлуння прадавніх лісів» від Асі Рей, де міфологія оживає у сучасних та темних казках, а фентезі стає реальнішим за буденність. Це шлях крізь туман і тіні. Це марафон про те, як межа між світлом і темрявою стає крихкою, як кришталь, а внутрішня сила народжується там, де закінчується страх.

Мій твір "Травниця з узлісся".

На самісінькій межі, де гарячі степові вітри стрічаються з глибокою прохолодою прадавнього Херсонського лісу, стоїть прихована від чужих очей хатина. Це дім Травниці — єдиного містка між світом людей та прадавньою магією зеленого краю.

У найгустіших, практично непрохідних хащах заховалося Чорне озеро. Його вода настільки темна й гладка, що здається дзеркалом із чорного кришталю, яке не відображає небес.

Про це озеро серед мешканців лісу ходять моторошні перекази: воно зберігає прадавню силу, здатну зцілити будь-яку невиліковну недугу чи виконати найзаповітніше бажання. Проте озеро ніколи не віддає нічого просто так — воно завжди вимагає рівноцінну відплату.

Що обрати, коли вірність прадавньому обов'язку вимагає повного зречення себе, а крок назустріч власним потребам ризикує випустити власну темряву й знищити все, що вона захищала?

Далі на вас чекають ще багато неймовірно чарівних історій. І наступною буде від Віккі Грант.