20-річна Хан Со Йон приїжджає з Сеул до Токіо на навчання в університет мистецтв.
Вона тікає — від очікувань родини, від минулого, від почуттів, які колись зробили боляче.

Токіо зустрічає її дощем, неоном і самотністю.
І однією випадковою зустріччю в натовпі Сібуї.

Він не називає свого імені одразу.
Він дивиться на її малюнки так, ніби бачить більше, ніж вона дозволяє іншим.
І поступово стає частиною її нового життя.

Але між ними — більше, ніж просто культурні відмінності.
Є таємниця, яку він приховує.
Є вибір, який їй доведеться зробити.
І є правда: сакура цвіте лише мить.

Коли пелюстки почнуть падати,
чи вистачить їм сміливості не відпустити одне одного?

Коли місто стало занадто гучним,
вона вирішила повернутись у дім, що пахне спогадами —
дім бабусі, серед лавандових полів. ?

Тут — тиша, чай на веранді, старі листи й вітер у шторах.
І він — загадковий сусід, що живе через дорогу.
Мовчазний, сам у своєму світі, але…
коли вона усміхається — він ніби тане.

Це історія про літо, що зцілює,
про погляд, що каже більше, ніж слова,
і про любов, що росте так само тихо, як лаванда на сонці.

Вони познайомилися ще у школі.
Спочатку — випадкові погляди, дивні жарти й мовчання, яке чомусь було таким комфортним.

Потім були повідомлення вночі, ревнощі, перші сварки, вступ до інституту й моменти, коли здавалося: це назавжди.

Але з роками між ними стало більше тиші, ніж слів.
Вона ховала почуття у щоденниках.
Він робив вигляд, що все добре.
І ніхто з них так і не наважився сказати головне.

«Між нами тиша» — це історія про перше кохання, яке росте разом із тобою… і водночас повільно руйнує тебе зсередини.