Вогник - чарівний котик. Він здатний рятувати дітей, даруючи своє світло. Але чим більше він допомагає, тим слабкішим стає сам.
Коли біда стається з його найкращим другом, Вогник ані секунди не роздумує...

Оповідання-фіналіст у конкурсі "Котики Forever"

Героїня, перебуваючи у творчому відрядженні, тимчасово оселяється у давніх знайомих у невеликому містечку. Господиня квартири - літня жінка, яка мешкає з двома дочками. Одна з них збирається заміж. Друга пильно приховує особисте життя. Дану селять з родичкою господині, яка повернулась з-за кордону. Разом з героїнею спостерігаємо, як загострюються старі сімейні конфлікти, з'ясовуються нові обставини життя членів родини. Коли з одним з них трапляється нещасний випадок, родичі досить дивно реагують на це... Застосовуючи логіку та інтуїцію, Дана намагається зрозуміти реальну картину того, що відбувається в родині. Що з очевидного - правда, а що - ілюзія?

Михайло - новий інтерн у приватній психіатричній клініці. Він не розуміє, чому його обрали серед багатьох претендентів у цю клініку, але він мріяв саме про цю роботу. Головний лікар викликає його для знайомства та дає йому особливе доручення...

Дана, дослідник та викладач, приїжджає в маленьке містечко до друзів відпочити. Але в день її приїзду виявляється, що пропали четверо друзів, одного з яких вона знає. Згодом, коли поліція знаходить зниклу компанію, всі дізнаються, що трапився злочин. Хто його здійснив та з яких причин - намагаються розібратися слідчий поліції та Дана. Чи зійдуться їх умовиводи? Дана розмірковує над тим, як все пов'язано в житті, а хтось... знаходить кохання.

Юна, вродлива, закохана Кіра зранку відправляється на екскурсію до знаменитих Антонієвих печер. За легендою, яку так люблять чернігівці, печерами блукає привід. Але навряд чи хтось хоче зустрітися з ним сам-на-сам, особливо Кіра. Та чи привід то чи провидіння?
Кірин день закінчується зовсім не так, як вона його планувала. За досить короткий час в її житті відбуваються неможливі зміни - хтось в ньому з'являється, когось вона втрачає. Час ставить перед героїнею запитання, проте відповіді вона має шукати самостійно... Час - це ріка, яка має свої вири!

Останні місяці нас супроводжує зовнішня темрява. Щоб не впасти, ми ходимо по будинку з ліхтариком.. Але є й внутрішня темрява - вона заповзає в наші душі, позбавляє опори. Що робити з нею?

Герої оповідання є вигаданими. Проте у художньому стилі автор досліджує питання, яке часто ставить й собі: хто ж є головним вчителем у житті людини?

Оповідвання з відтінком магічного реалізму. Його герої, які і всі ми, не здогадуються, що їх чекає "завтра", але вони передчувають його, проживаючи звичайний вечір свого звичайного життя...

Збірка новел і оповідань, куди увійшли твори автора про життя і стосунки людей, про складнощі життєвого вибору і силу почуттів.

Ця книга — відверта й тепла розповідь про шлях від окопів до лікарняної палати, від темряви без зору до весни, що знову розквітла перед очима. «Океан у пустелі» — це кілька місяців життя, де переплітаються фронтові будні, жарти між побратимами, тяжкі операції, сни, що рятують від самотності, і повернення до писання як до нового способу звучати. Це історія про втрату і водночас про здобуток: про людей, які залишаються поруч, про силу, що народжується в тиші, і про здатність знаходити океан навіть серед пустелі. Містить описи війни та поранень (без натуралістичних деталей), лікарняні сцени та відновлення після травм, поодинокі вульгаризми, чорний гумор, згадки про куріння та енергетичні напої. Вікове обмеження: 16+

Життя Лавра текло спокійно: дім із запахом теплого хліба, діти, що бігають босоніж, і земля, яку він знав до останнього камінця. Але одного дня все змінилося, і йому довелося вирушити у дорогу, що вела крізь втому, біль і холодні ранки без сонця. На цьому шляху він зустріне братерство й зраду, відчай і тиху підтримку, втратить і знайде більше, ніж міг уявити. “Сага про Лавра” — це подорож людини, яка, долаючи випробування, несе в собі світло дому, щоб навіть у найтемніший час пам’ятати, заради чого варто йти далі.

Зимова прогулянка матері й сина раптово перетворюється на розмову, до якої неможливо підготуватися. Хлопчик уважно дивиться на чужу родину — і вперше вголос формулює бажання, що давно живе всередині: мати тата.
Звичайні дні, наповнені сенсорними перевантаженнями, дитячими зривами, маминим виснаженням і тихими спробами втримати любов там, де болить найбільше. Питання про відсутнього батька з’являється знову і знову — в побуті, у грі, у гніві, у надії.
Напередодні Нового року хлопчик вирішує, що диво можна знайти самому. І вони вирушають туди, де, за його логікою, має з’явитися тато.
Засновано на реальних подіях...

Вона все життя слухалася батьків і боялася їх розчарувати. Коли коханий кликав її з собою у місто, страх залишився сильнішим за любов. Тепер, сидячи самотньо у великому старому домі, вона розуміє, що найбільша помилка її життя — це не зрада чоловіка, а те, що вона так і не наважилася жити своїм життям.

Молода дівчина переїжджає до нового будинку і стикається з недоліком сусідства – за стінкою живе музичний геній, який щодня практикується в грі і цим самим грає ще й на нервах нашої героїні.

Згодом вона звикає до щоденних концертів: музика виявляється не лише заспокоює, а й позбавляє деяких симптомів депресії! Та несподіване знайомство із сусідом показує дівчині, що він геть не такий, яким вона його собі уявляла!

«Мама, ти мене не віддаси?»

У цьому питанні — більше, ніж страх дворічної дитини. У ньому — тінь чужих образ і власного дитинства. У домі, де з’являється друга дитина, любов не зникає. Але з’являється тиша між словами, втома, що робить голос різкішим, і страх стати зайвою.

Вона намагається бути хорошою мамою і дружиною, поки поступово зникає між “треба” і “потім”. Чоловік поруч, але не завжди бачить її втому. Донька дивиться очима, в яких живе сумнів: “Ти мене вибираєш?”

Це історія про жінку, яка наважується зупинити біль на собі, щоб він не перейшов далі.
Бо любов не ділиться. Вона росте.

Коли місто стало занадто гучним,
вона вирішила повернутись у дім, що пахне спогадами —
дім бабусі, серед лавандових полів. ?

Тут — тиша, чай на веранді, старі листи й вітер у шторах.
І він — загадковий сусід, що живе через дорогу.
Мовчазний, сам у своєму світі, але…
коли вона усміхається — він ніби тане.

Це історія про літо, що зцілює,
про погляд, що каже більше, ніж слова,
і про любов, що росте так само тихо, як лаванда на сонці.

Вони познайомилися ще у школі.
Спочатку — випадкові погляди, дивні жарти й мовчання, яке чомусь було таким комфортним.

Потім були повідомлення вночі, ревнощі, перші сварки, вступ до інституту й моменти, коли здавалося: це назавжди.

Але з роками між ними стало більше тиші, ніж слів.
Вона ховала почуття у щоденниках.
Він робив вигляд, що все добре.
І ніхто з них так і не наважився сказати головне.

«Між нами тиша» — це історія про перше кохання, яке росте разом із тобою… і водночас повільно руйнує тебе зсередини.

У цьому домі піч ніколи не гасне повністю — навіть коли вогонь стає попелом у серцях. Це історія жінки, яка тримає на собі цілий світ: родину, спогади, біль і любов, що не вміщається в слова. Її життя — це не просто будні села, а тиха боротьба за право залишатися собою серед втрат і мовчання.

Кожен день тут пахне димом, хлібом і спогадами, які неможливо відпустити. Кожна історія — як жар у печі: іноді гріє, іноді обпікає. Але саме ця піч тримає дім живим.

Це роман про жіночу силу, яка не кричить, а мовчки тримає небо, навіть коли воно падає. Про любов, яка не завжди щаслива, але завжди справжня. І про те, що поки горить піч — життя триває.