Ця книга — відверта й тепла розповідь про шлях від окопів до лікарняної палати, від темряви без зору до весни, що знову розквітла перед очима. «Океан у пустелі» — це кілька місяців життя, де переплітаються фронтові будні, жарти між побратимами, тяжкі операції, сни, що рятують від самотності, і повернення до писання як до нового способу звучати. Це історія про втрату і водночас про здобуток: про людей, які залишаються поруч, про силу, що народжується в тиші, і про здатність знаходити океан навіть серед пустелі. Містить описи війни та поранень (без натуралістичних деталей), лікарняні сцени та відновлення після травм, поодинокі вульгаризми, чорний гумор, згадки про куріння та енергетичні напої. Вікове обмеження: 16+

Життя Лавра текло спокійно: дім із запахом теплого хліба, діти, що бігають босоніж, і земля, яку він знав до останнього камінця. Але одного дня все змінилося, і йому довелося вирушити у дорогу, що вела крізь втому, біль і холодні ранки без сонця. На цьому шляху він зустріне братерство й зраду, відчай і тиху підтримку, втратить і знайде більше, ніж міг уявити. “Сага про Лавра” — це подорож людини, яка, долаючи випробування, несе в собі світло дому, щоб навіть у найтемніший час пам’ятати, заради чого варто йти далі.

Попіл і гріх — цикл темного фентезі про світ, де замість спасіння існує лише меч, шрам і вибір. У першій книзі, "Срібний схід", Велрін Грей, єдиний, хто вижив після знищення свого клану, знаходить слід Червоного Барона. Його шлях до помсти пролягає крізь гнилі міста, кланові змови, культ і голоси минулого, що не дають спокою. У другій книзі, "Суд чорного сонця", Рейвен Аль’Мір розуміє, що світ гнилий до кісток, а істина ховається в зачинених підвалах та закинутих секторах, куди боїться навіть нежить. Щоб дістати відповіді, доведеться спуститися туди, де вони гірші за запитання.

Світ змінився — міста зникли під лісами, а люди залишилися сам на сам із тишею.
Мирон повертається до свого зруйнованого дому, аби віднайти те, що втратив. Але замість руїн він знаходить ліс, де минуле ще дихає, а душі не йдуть остаточно. Тут реальність переплітається з пам’яттю, і навіть мовчання має свій голос.
«Життя серед дзеркал» — тиха постапокаліптична історія про пам’ять, любов і межу між живими та тими, хто чекає за відблиском води.