Ця книга — відверта й тепла розповідь про шлях від окопів до лікарняної палати, від темряви без зору до весни, що знову розквітла перед очима. «Океан у пустелі» — це кілька місяців життя, де переплітаються фронтові будні, жарти між побратимами, тяжкі операції, сни, що рятують від самотності, і повернення до писання як до нового способу звучати. Це історія про втрату і водночас про здобуток: про людей, які залишаються поруч, про силу, що народжується в тиші, і про здатність знаходити океан навіть серед пустелі. Містить описи війни та поранень (без натуралістичних деталей), лікарняні сцени та відновлення після травм, поодинокі вульгаризми, чорний гумор, згадки про куріння та енергетичні напої. Вікове обмеження: 16+

У світі, де міста поглинають ліси, а руїни стають новим корінням, герой повертається у свій покинутий дім. Тут, серед тиші й заростей, він віднаходить не лише спогади, а й нові випробування: зустріч із привидами минулого, старими духами та власними ранами. «Життя серед дзеркал» — це історія про пам’ять, яка здатна оживляти й руйнувати, про тишу, що говорить голосніше за слова, і про кохання, яке шукає шлях навіть крізь попіл.

«Скляне коріння» — це збірка історій про тіні й світло, про те, що приховане всередині нас і довкола. Тут немає простих відповідей чи моралі. Є тільки шлях: від страху до прийняття, від темряви до світла, від втрат — до іскор, які все одно прорізають морок. Кожна історія — це зустріч із собою: добром, що може стати люттю; тінню, що виростає зі світла; голосами минулого, які не мовчать; і тим, що залишає пам’ять навіть у попелі. Ця книга для тих, хто готовий слухати тишу, вдивлятися в темряву і знаходити там власне відображення.

Між сюжетами» — це історія про двох вигнанців із власних світів, Рею й Теона, які опинилися у просторі між жанрами. Вони зустрічаються випадково — чи то в кабінеті терапевта, чи то в чужому сюжеті — і мусять разом вигадувати, ким бути далі. Їхні сцени зникають, з’являються, змінюють форму, але почуття і вибір залишаються справжніми. Це роман про кохання й іронію, про тишу й хаос, про те, що відбувається, коли сторінки пишуться самі, а герої намагаються вижити між ними.

У світі, де зникли звуки, люди навчилися говорити дотиками, жестами й тишею. Лелій живе у зруйнованому місті разом із другом Воленом, поки у його снах не з’являється лисиця. Вона — не просто звір, а провідниця між світами. Разом із новими знайомими й маленькою спільнотою він шукає відповіді: що сталося зі світом, чому виникають воронки й яку часточку себе треба віддати, аби врятувати інших. Це історія про тиху ніжність, силу дружби і фольклор, який оживає серед руїн.

Весна для Лелі мала бути святом. Але зникнення коханого Ладо перетворило світ на тінь. Три місяці очікування — і він повертається. Живий, усміхнений, майже такий, як раніше. Та щось у ньому змінилося: біле волосся, порожні спогади, тиша в очах. Бабусині оповідки про духів і печаті в горах стають дедалі реальнішими. Чи справді це Ладо — чи хтось, хто взяв його місце? «Межа між» — це історія кохання й втрати, давніх сил і людської пам’яті. Тут легенди переплітаються з буднями, а весна може стати як початком, так і кінцем.

Попіл і гріх — цикл темного фентезі про світ, де замість спасіння існує лише меч, шрам і вибір. У першій книзі, "Срібний схід", Велрін Грей, єдиний, хто вижив після знищення свого клану, знаходить слід Червоного Барона. Його шлях до помсти пролягає крізь гнилі міста, кланові змови, культ і голоси минулого, що не дають спокою. У другій книзі, "Суд чорного сонця", Рейвен Аль’Мір розуміє, що світ гнилий до кісток, а істина ховається в зачинених підвалах та закинутих секторах, куди боїться навіть нежить. Щоб дістати відповіді, доведеться спуститися туди, де вони гірші за запитання.

Життя Лавра текло спокійно: дім із запахом теплого хліба, діти, що бігають босоніж, і земля, яку він знав до останнього камінця. Але одного дня все змінилося, і йому довелося вирушити у дорогу, що вела крізь втому, біль і холодні ранки без сонця. На цьому шляху він зустріне братерство й зраду, відчай і тиху підтримку, втратить і знайде більше, ніж міг уявити. “Сага про Лавра” — це подорож людини, яка, долаючи випробування, несе в собі світло дому, щоб навіть у найтемніший час пам’ятати, заради чого варто йти далі.

Місто мовчить, і Наєм теж. Колишній піаніст, який втратив руки, вчиться жити у світі, де музика лишилась у пам’яті. Його дні схожі один на один, аж поки під дощем він не зустрічає дівчину з шарфом. Маленькі жести, уривки розмов, покинута школа і несподіваний танець відкривають шлях до тихого відродження. Це історія про тишу, що вміє говорити, і про людей, які знаходять одне одного без слів.

Свідомість — це лабіринт, де час іде не вперед, а вниз. Головний герой разом із двома напарниками занурюється у пам'ять серійного злочинця, щоби віднайти відповідь серед уламків дитинства, шкільних травм та релігійних фантомів. Кожен крок у цьому світі — це не просто спогад, а пастка. Кожна усмішка — може виявитися страшнішою за крик. Тут немає спасіння. Є тільки шанс дізнатися, що сталося насправді, і чи можна вижити, коли зло заспокоює замість лякати. «Подорож до краю свідомості» — роман про межу між страхом і вірою, про ті тіні, які живуть у нас довше за нас самих.