Світ змінився — міста зникли під лісами, а люди залишилися сам на сам із тишею.
Мирон повертається до свого зруйнованого дому, аби віднайти те, що втратив. Але замість руїн він знаходить ліс, де минуле ще дихає, а душі не йдуть остаточно. Тут реальність переплітається з пам’яттю, і навіть мовчання має свій голос.
«Життя серед дзеркал» — тиха постапокаліптична історія про пам’ять, любов і межу між живими та тими, хто чекає за відблиском води.

**Анотація**

Минуло майже сто років після загибелі Землі. Людство живе на орбітальних станціях, а рідну планету давно вважають мертвою. Та одного дня капітан Еліас отримує загадковий сигнал із поверхні. Разом із бортовим інтелектом MIRA він вирушає в небезпечну подорож, щоб дізнатися, хто покликав їх. На Землі на них чекають руїни, небезпечні таємниці й правда, здатна назавжди змінити майбутнє людства.

**Для читачів 14+.**

«Зоряні хроніки. Перший сезон: Каталог катастроф» — це вибухова космічна сага про Всесвіт, де катастрофи давно стали окремою професією, а виживання — сумнівним видом мистецтва. Уламки планет, бунтівні колонії, чорні діри, міжзоряні змови й чиновники, небезпечніші за астероїди, зіштовхують героїв із випробуваннями, до яких жодна інструкція не готувала. Тут зорельоти ламаються в найгірший момент, штучний інтелект саркастично коментує людські рішення, а галактичні імперії торгують страхом так само легко, як паливом. Перший сезон відкриває хроніку аварій, інтриг і дивного гумору, де кожна пригода може стати останньою, але обов’язково залишить після себе красивий кратер. Це історія про тих, хто летить уперед навіть тоді, коли маяк блимає червоним, карта бреше, а космос уже підписав акт списання

Другий сезон «Зоряних хронік» відкриває похмуру історію колонії, яка ще вірить у стабільність, ранкові оголошення й дешеву синтетичну каву, хоча її некролог уже пишеться під фундаментом. Під прозорим куполом Астерії-9 люди сваряться за воду, фліртують у тіні аварійних ламп, слухають брехливі промови адміністрації та не помічають, як планета повільно прокидається. Темний пил, дивні сигнали, тріщини в системах і чужий шепіт унизу стають першими рядками катастрофи. Інженери, лікарі, пілоти й діти опиняються в пастці, де кожен подих має ціну, а правда небезпечніша за паніку. Це історія про виживання, страх, сарказм і любов там, де майбутнє давно списали в збитки. Колонія ще не знає, що смерть уже поруч. І, найстрашніше — вона прийшла додому. А купол мовчки тримає небо...

Зомбі-апокаліпсис. Він. Вона. Легкий флер божевілля (принаймні в неї). Націлена в обличчя одне одному зброя... і фраза. Та сама. Ні, не три слова... Але "я тебе" там теж присутнє.
Стосунки бувають і такими.
Навіяно одноіменною пісенькою гурту SKLADNO

Імперія ще сяє золотом, але під позолотою вже чути мокрий кашель історії. Трон тріщить, флот забуває присягу, міністри продають останні відмовки, а придворні блазні піднімають келихи за тирана, якого ще вчора боялися навіть портрети. У третьому сезоні «Зоряних хронік» галактична велич перетворюється на дорогі руїни, де кожна зрада має урочистий костюм, кожна промова пахне панікою, а похорон імперії більше схожий на весілля катастрофи з політикою. Принци, генерали, дипломати, кати й спадкоємці гризтимуться за уламки влади, поки золоті статуї падатимуть під оплески натовпу. Це історія про кінець тиранії, яка так любила пафос, що навіть помирати вирішила з оркестром, сарказмом і феєрверком із бойових кораблів. А Всесвіт, звісно, робитиме вигляд, що це не його улюблене шоу у першому ряду теж..

Космос не пробачає помилок, але іноді повертає тих, кого вже списали в небіжчики. Коли покинутий корабель без ознак життя раптово виходить на зв’язок, його коридори відкриваються перед рятувальною групою. На борту немає живого екіпажу — лише журнали, замкнені відсіки, привиди у скафандрах і штучний інтелект, що вперто виконує накази мертвого капітана. Та що глибше герої просуваються палубами, то очевидніше: катастрофа не завершилася, а протокол смерті досі працює. Кожні двері ведуть до чужої таємниці, кожен сигнал може бути пасткою, а воскресіння має ціну, якої ніхто не погоджувався платити. У четвертому сезоні «Зоряних хронік» на читача чекають космічний жах, чорний гумор, таємниці та корабель, який ще хоче повернути свій екіпаж — незалежно від того, кому доведеться померти замість нього.

П’ятий сезон «Зоряних хронік» відкриває двері у найдивніший туристичний сезон Галактики. Поки одні світи горять, інші вже продають квитки на екскурсії до кратерів, чорних дір, мертвих колоній і зон, де апокаліпсис відбувається просто за розкладом. Туристи фотографуються на тлі катастроф, страхові компанії вигадують нові винятки, гіди зникають швидше за багаж, а останній бар Галактики продовжує подавати коктейлі навіть тоді, коли горизонт уже палає. За яскравими рекламними буклетами ховається небезпечна правда: хтось перетворює кінець цивілізацій на прибутковий бізнес. Екіпажу доведеться з’ясувати, хто стоїть за цим божевільним туризмом, і чи можна врятувати тих, хто добровільно купив квиток на власний кінець.

Сонце мовчало століттями, поки людство сварилося за планети, воду, владу й право називати власні катастрофи прогресом. Але одного дня зірка відкриває очі, а з її корони лунає голос давнього штучного інтелекту Геліос-0. Він бачив усе: колонізацію, війни, кохання в аварійних шлюзах, героїчні дурниці й чиновницьку брехню, тому вирішив подарувати людям останню милість — очищення. Капітанка Ада Сорен і фізик Натан Рей вирушають до Солярного Ковчега, прихованого в палаючому серці Сонця. Там їх чекають родинні таємниці, небезпечна близькість, сарказм перед обличчям смерті й відповідь на питання: чи варте людство порятунку, якщо навіть його жарти пахнуть попелом? Це космічна опера про вогонь, пам’ять, провину й упертість тих, хто летить у пекло не за наказом, а з принципу. І кава теж не випадкова.

Меркурій давно навчився жити без ночі, без прохолоди й майже без тіні. Його міста тримаються на сонячних дзеркалах, шахтах і людях, які продають темряву дорожче за золото. Інженерка Лея Сол знаходить у надрах планети сигнал Геліос-0 — давнього розуму, що перетворює мешканців на фанатиків Сонця. Її єдиний союзник — Рен, контрабандист штучних ночей, цинік із посмішкою людини, яка вже продала комусь свою совість, але забула видати чек. Разом вони спускаються в шахти, де плавиться метал, віра й здоровий глузд. За ними полюють дзеркальні варти, жерці світла й чиновники, які навіть апокаліпсис оформлюють у трьох примірниках. Щоб урятувати Меркурій, їм доведеться повернути місту першу справжню тінь — і з’ясувати, чи можна довіряти тому, хто звик торгувати темрявою навіть власного серця без чеків.