Екіпаж списаного зорельота «Надія-404» знову випадково отримує місію, від якої розумні цивілізації відмовилися ще до інструкції. Цього разу в руках Рікса опиняється Редактор Реальності, стародавній артефакт, здатний змінювати закони фізики, минуле, майбутнє й навіть здоровий глузд. Поки Міра намагається втримати Всесвіт від нервового зриву, козел Бебех редагує гравітацію, бухгалтер Омелько знаходить борги у часу, Ліана закохується в небезпечну біологію, а Марфа-9 блокує чудеса через порушення протоколу. Реальність тріщить, копіюється, ображається й вимагає перезавантаження. Щоб урятувати галактику, екіпажу доведеться скасувати власні бажання, пережити ідеальну версію Рікса та з’ясувати, чому артефакт обрав саме капітанку. І чи можна натиснути «скасувати все», якщо Всесвіт уже зберіг зміни?

П’ятий сезон «Зоряних хронік» відкриває двері у найдивніший туристичний сезон Галактики. Поки одні світи горять, інші вже продають квитки на екскурсії до кратерів, чорних дір, мертвих колоній і зон, де апокаліпсис відбувається просто за розкладом. Туристи фотографуються на тлі катастроф, страхові компанії вигадують нові винятки, гіди зникають швидше за багаж, а останній бар Галактики продовжує подавати коктейлі навіть тоді, коли горизонт уже палає. За яскравими рекламними буклетами ховається небезпечна правда: хтось перетворює кінець цивілізацій на прибутковий бізнес. Екіпажу доведеться з’ясувати, хто стоїть за цим божевільним туризмом, і чи можна врятувати тих, хто добровільно купив квиток на власний кінець.

Після небезпечного стрибка крізь Межову Темряву «Едем-7» опиняється в секторі, де зорі не світять для людей. Корабель пошкоджений, Мара розділена на кілька свідомостей, а на схемах з’являється каюта, якої ще ніколи не існувало. За її дверима ховаються чужі спогади, втрачені цивілізації та сила, що вміє стирати зв’язки між живими істотами. Лія Арден і Саера змушені знову довіритися одна одній, хоча їхній зв’язок стає надто глибоким, надто особистим і небезпечно чесним. Поки частина екіпажу готує заколот, а Земля збирає флот, у темряві прокидається Тиша — ворог, якому не потрібна зброя, бо цивілізації чудово нищать себе самі. Щоб урятувати корабель і мережу живих світів, Лії доведеться відкрити двері туди, де мовчать зорі: кожен дотик може стати або спасінням, або останньою помилкою людства!

Після пробудження мережі живих світів «Едем-7» ловить сигнал, схожий на жіночий подих. Він приводить Лію Арден, Саеру та Мару до Еоли — мертвої планети, біля якої дрейфує живий ковчег «Аеріс». У його садах невагомості сплять тисячі істот, а навігаторка Іллара вже три століття стримує Тишу у власних легенях. Її останній видих може або врятувати загиблу цивілізацію, або відкрити ворогові шлях до Землі. Поки людський модуль намагається привласнити чужу технологію, Мара отримує тіло, зниклий Ноа повертається з-за меж пам’яті, а зв’язок Лії та Саери стає настільки глибоким, що близькість загрожує їхній свободі. Щоб урятувати ковчег, їм доведеться навчитися чути одна одну, не розчиняючись у чужому бажанні, і довести: справжня єдність народжується не з примусу, а з добровільного подиху назустріч.

Після втечі з Евери екіпаж «Едем-7» вважає, що залишив планету спокуси позаду. Але відкинуті бажання повертаються у вигляді Тіней — автономних версій непрожитих життів, які з’являються у відображеннях, знають найпотаємніші спогади й переконані, що саме вони мали право стати справжніми. Лія бачить життя із Саерою без війни й страху, Саера — світ, де Ейлана не загинула, Мара — себе у тілі давнього живого корабля, а Аела — особистість без чужого минулого. Та коли одна Тінь займає тіло людини, гра перестає бути безпечною. Найдивніше — серед відображень є постать, яка не належить нікому на борту. Вона не говорить, передбачає події й веде «Едем-7» до цивілізації, що навчилася виживати без слів.