Кажуть, відьми не вміють кохати. Брехня! Ще як уміють! Тільки ось не кожна погодиться сліпо довіритися небезпечному почуттю, боячись втратити власне серце.
Ніела одного разу вже помилилась. Вона закохалася не в того чаклуна і в покарання була позбавлена магії. Десять років страждань, безчестя та зневаги від ковену, і ось відьмі місячного сяйва випав шанс повернути втрачене.
Чи скористається вона ним? Навіть сумнівів не майте! Хіба ж відьми колись залишали своє?
А що, якщо в її життя знову увірветься чоловік із минулого, якого мала за дурість називати коханим? Що робити тоді? Помститися чи пробачити?

Раура: Хто захоче одружитися з бабієм? Ось і моя сестра не захотіла, будь він хоч тричі принц. Ми з нею вигадали ідеальну аферу, в результаті якої ніхто не повинен був постраждати. Хіба могли ми припустити, що бажання дракона все зіпсує?
Ернаран: Завжди знав, що з весілля добра не буде. Тим більше, з дівчиною, яка за два дні вивела мене так, як ніхто за все моє життя. Я знайшов ідеальний спосіб уникнути весілля! Але моє бажання дало дуже дивний ефект.

Відколи драххи прийшли в наш світ, жінки приречені розплачуватися за спокійне життя.
Я – ніатарі. Призначена. Таких, як я, з дитинства вирощують, щоб віддати за дружину драхху і ніколи більше не побачити. Я чекала повноліття та готувалася виконати призначення.
Але раптом у моє життя увірвався він. Той, кого я ненавиділа, кого боялася. Кого змогла полюбити.
Той, хто кинув виклик долі заради мене.

ЦІНА ЗРОСТАТИМЕ!
– На лікті й вигни спину. Ноги ширше... – його тон зробився невловимо холоднішим, ніби він ледве стримував лють і зневагу. Його пальці знову торкнулися мене...
Але двері раптово розчинилися.
– Бачу, ви знайшли собі наречену, дорогий кузене, – насмішкувато промовив гість.
– Я оцінив ваш жарт, ваша високосте. Чи можу я спитати, що ви тут робите?
– Жарт? – підняв брови принц. – Не думаю. Я бажаю, щоб ця жінка стала твоєю дружиною, якщо вже застав вас у такій... гм... недвозначній позі.