Еліс народилася на перетині двох магій. Світло матері й Тінь батька подарували їй рідкісний дар, здатний відкривати шляхи між світами.

Випадковий дотик до стародавнього артефакту переносить її до королівства драконів, де полум'я визначає силу, а влада належить тим, хто вміє підкорювати стихію.

Зустріч із драконячим принцом Кайром змінює життя обох. Він звик жити за законами свого роду. Вона прагне знайти шлях додому й зрозуміти власну магію. Кожен крок відкриває нові таємниці, а почуття, що народжується між ними, руйнує звичний порядок.

Таємниця народження Еліс поступово виходить на світло. Разом із нею прокидається сила, здатна змінити майбутнє людей і драконів.

Іноді один випадковий крок відкриває двері туди, звідки починається справжня історія.

Вибух у лабораторії перекреслив моє звичне життя, а наступне пробудження подарувало світ, у якому існують перевертні, стародавні прокляття й двоє чоловіків, чиї погляди переслідують мене навіть уві сні.

Арен і Каель — брати-близнюки, альфи наймогутнішого клану. Один приховує силу за холодною стриманістю, інший не звик відмовляти собі в бажаннях. Вони різні, як місячне світло й полум'я, але обидва впевнені в одному: я належу їм.

Їхній світ називає мене істинною.

Я називаю це божевіллям.

Та що сильніше я намагаюся знайти шлях додому, то частіше ловлю себе на думці, що серце починає зраджувати здоровий глузд. Особливо коли давнє прокляття, здатне знищити цілий клан, раптом виявляється нерозривно пов'язаним зі мною.

І якщо для двох альф я порятунок, то хто врятує мене від них самих?

Мій батько не просто віддав мене ворогу — він затиснув у моїй руці невидимий кинджал. Вард, Нічний Король, чия влада тримається на вічному морозі, забрав мене до своєї Цитаделі як заставу хиткого миру. Він бачить лише покірну аристократку з дивними очима, не підозрюючи, що в моїх жилах пульсує магія Джерела, здатна випалити його тіні вщент.

Моя місія чітка: знайти вразливе місце монстра і відкрити шлях вбивцям. Але кожен крижаний дотик Варда розбуджує в мені силу, яку я роками придушувала. Моє Світло, наче зрадник, тягнеться до його темряви, а обов’язок перед родом розбивається об небезпечне збудження. Чи зможу я вбити того, хто став єдиним дзеркалом моєї прихованої душі, чи згорю в полум'ї власної зради?