Жадана була впевнена: зникнути з життя Мирослави — єдиний спосіб врятувати своє серце. Вона вірила, що по-іншому ніяк, адже подруга точно не відповість на її почуття взаємністю. Але чи так все насправді як здавалося?

Тут немає довгих історій; є лише миттєвість. Для цієї миті не існує гендеру, віку чи правил — лише тяжіння двох або більше душ, що знайшли свій відгук одна в одній. Це світ, де погляд стає дотиком, дотик перетворюється на обіцянку, а ніч — на полотно для чистого бажання.
Кожна історія — це сповідь про відвертість та сміливість відкинути будь-які умовності. Тут кохання вільне у своїх проявах: воно не знає кордонів і не потребує виправдань, бо пристрасть говорить універсальною мовою тіл.

Вони обидва втратили віру.
Не лише в любов — у сенс існування загалом. У те, що життя може бути чимось більшим, ніж нескінченне виживання.

Сакіто обрав шлях творчості. Шлях сцени, музики, популярності. Але разом із мрією він отримав страх, приниження, залежність від чужих рішень і життя, яке більше схоже на клітку, ніж на свободу. За макіяжем і яскравими вогнями приховується зовсім інша реальність — болюча, виснажлива, небезпечна.

Одного дня, на межі відчаю, він укладає парі з незнайомцем. Угоду, яка змінює все.

Ця історія буде романтичною.
І болючою.

Вона про те, як страждають люди, що обирають шлях популярності й творчості. Про страхи, які вони ховають за посмішками.

І про почуття, яке може народитися навіть там, де обидва навчилися жити без надії.