Я завжди любив читати фентезі та історії про потраплянців у інші світи. Навіть в армії - аби відволіктись від рутини й затягів. І часто уявляв себе в ролі головного героя.

Хто ж знав, що це дійсно трапиться, а причиною стане FPV в лобовуху моєї L200? Та й світ виявиться... Трохи не таким, як у книжках.

Вдома для мене існували лише три святі речі: синьо-жовтий прапор, статут ЗСУ та кава на ОККО у Костянтинівці. Тут усього цього немає - а отже, нема й нічого святого. Тим паче, світ мене зустрів не вельми привітно - і я відповім йому взаємністю.

Я - Дзен, і це моя історія.
***
Книга входить в цикл "Сонячне Затемнення", але читається окремо

У світі, де технології давно вже сусідять із чарами, лиш два народи зберегли абсолютну вірність магії: сонячні ельфи, що живуть у відокремленій від решти світу Колисці, та ельфи темні - у своєму Підземеллі. Вони ворожі одне одному і водночас - майже не перетинаються.

Він - син одного з Семи Променів, що очолюють Сонячний Народ. Вона - дівчина з простої темноельфійської родини. Що буде, якщо волею обставин вони опиняться у зовнішньому світі, і їхні шляхи перетнуться?

Минули роки. Кель та Ельмірена живуть кожен своїм життям і майже забули одне одного. Та давня пригода у лісі лишилась десь глибоко у шухлядах пам'яті та на полицях підсвідомості. На часі в кожного - зовсім інше.

Але шляхи Долі - незбагненні, і хтозна, що вона утне цього разу?

Ніколи такого не було, щоб Перша Леді Сутінкової Республіки взяла й кудись зникла. Взагалі ніколи - бо вона перша та єдина у своєму роді.

Ніколи такого не було, щоб Сьомий Промінь Сонячного Народу взяв та й майнув кудись, покинувши рідний дім і не посвятивши нікого у свої плани.

А довкола тим часом відбуваються інші події. Прийомна донька старійшини дворфів вирушає до Підземелля з посольською місією. Професійний "солдат Фортуни", найнятий її батьком - наглядає за нею.

А в повітрі витає тінь нової війни.

Йому відомі всі таємниці алхімії. Філософський камінь? Як два пальці. Мед поезії? Тю, теж мені. Еліксир безсмертя? Ну... треба дослідити, але можливо - бо алхімії підвладне все!

Єдине, що йому досі не вдалось з'ясувати - це як вбити дракона. Тобто, приготувати те, що його вб'є.

Скільки мегапарацельсів мани потрібно на кілограм дракона, аби досягти результату? Скільки нещасних піксі треба довести до сказу, збираючи їхній пилок? Чи можна витримати крик мандрагори достатньо довго, аби зібрати бажану кількість її кореню?

Він це все з'ясує. На те він і Лерой.

Хоч і не Дженкінс.

Назва навіяна популярним серед військових мемом про "кілограм щура"))

Бути злим - погано.

Бути Владикою Темряви - відстій.

Мусиш творити Зло й воювати, навіть якщо не хочеш - бо родинні клятви змушують. Вороги влаштовують капості, підлеглі не те щоб не допомагають... та часом викидають таке, що на голову не налазить.

Будні Зла - воістину нелегкі!