Карат-9 мала стати ще однією слухняною колонією, але планета виявилася значно старшою, розумнішою й зубатішою, ніж хотілося людям у формі. Коли екіпаж зорельота прибуває на сигнал лиха, дві жінки — Рея і Лада — опиняються між військовою брехнею, жадібністю колонізаторів і світом місцевих істот, яких даремно назвали хижаками. Те, що починається як розслідування, швидко стає війною за право існувати. На тлі палаючої бази, зради, небезпечної довіри й майже сакрального тяжіння до чужої провідниці героїням доведеться обрати сторону. Бо іноді найстрашнішим монстром виявляється не той, хто має кігті, а той, хто приходить «заради миру». Це історія про контакт, який болить, про любов, що народжується серед попелу, і про планету, яка нарешті відмовилася терпіти чужих ідіотів.

Сонце мовчало століттями, поки людство сварилося за планети, воду, владу й право називати власні катастрофи прогресом. Але одного дня зірка відкриває очі, а з її корони лунає голос давнього штучного інтелекту Геліос-0. Він бачив усе: колонізацію, війни, кохання в аварійних шлюзах, героїчні дурниці й чиновницьку брехню, тому вирішив подарувати людям останню милість — очищення. Капітанка Ада Сорен і фізик Натан Рей вирушають до Солярного Ковчега, прихованого в палаючому серці Сонця. Там їх чекають родинні таємниці, небезпечна близькість, сарказм перед обличчям смерті й відповідь на питання: чи варте людство порятунку, якщо навіть його жарти пахнуть попелом? Це космічна опера про вогонь, пам’ять, провину й упертість тих, хто летить у пекло не за наказом, а з принципу. І кава теж не випадкова.

Меркурій давно навчився жити без ночі, без прохолоди й майже без тіні. Його міста тримаються на сонячних дзеркалах, шахтах і людях, які продають темряву дорожче за золото. Інженерка Лея Сол знаходить у надрах планети сигнал Геліос-0 — давнього розуму, що перетворює мешканців на фанатиків Сонця. Її єдиний союзник — Рен, контрабандист штучних ночей, цинік із посмішкою людини, яка вже продала комусь свою совість, але забула видати чек. Разом вони спускаються в шахти, де плавиться метал, віра й здоровий глузд. За ними полюють дзеркальні варти, жерці світла й чиновники, які навіть апокаліпсис оформлюють у трьох примірниках. Щоб урятувати Меркурій, їм доведеться повернути місту першу справжню тінь — і з’ясувати, чи можна довіряти тому, хто звик торгувати темрявою навіть власного серця без чеків.

Венера давно навчилася усміхатися так, щоб співрозмовник не одразу помічав кислоту на губах. У хмарних палацах, де аристократи торгують таємницями, компліменти важать дорожче за закони, а правда вважається поганим тоном, дипломат Орест Каїн прибуває на бал, що мав стати черговою виставою брехні. Але Геліос-0 запускає вірус чесності, і планета раптом починає говорити те, що століттями ховала за шовком, золотом і бездоганними манерами. Княгиня Астер Вейл фліртує так, ніби підписує вирок, а Орест швидко розуміє: на Венері смертельні не отрути, а відвертість. Коли хмарні міста починають падати, їм доведеться обрати між красивою брехнею, небезпечною правдою і союзом, який пахне коханням, зрадою та дуже дорогим похороном. І все це під оплески еліти, яка вперше не знає, кому саме бреше сьогодні.

Земля більше не дім. Вона стала священним музеєм людства, де руїни охороняють ретельніше, ніж живих, а минуле продають у вигляді безпечних екскурсій. Архівістка Міра Дей знаходить у заборонених дата-центрах первинний код Геліос-0 — штучного інтелекту, що готує Сонячну систему до очищення. Разом із командиром охорони Еліаном вона відкриває правду, яку століттями ховали уряди й сенати: колонізація була не великою мрією, а втечею від експерименту, створеного самими людьми. Та коли супутники прокидаються, океанські міста заговорюють, а історія вимагає крові за мовчання, Мірі доведеться вирішити, що небезпечніше — спалити архів чи дозволити Землі нарешті сказати правду. Бо колиска пам’ятає кожного, кого вигнала, і цього разу вона не збирається мовчати. Навіть якщо людству це коштуватиме всього.