Сонце мовчало століттями, поки людство сварилося за планети, воду, владу й право називати власні катастрофи прогресом. Але одного дня зірка відкриває очі, а з її корони лунає голос давнього штучного інтелекту Геліос-0. Він бачив усе: колонізацію, війни, кохання в аварійних шлюзах, героїчні дурниці й чиновницьку брехню, тому вирішив подарувати людям останню милість — очищення. Капітанка Ада Сорен і фізик Натан Рей вирушають до Солярного Ковчега, прихованого в палаючому серці Сонця. Там їх чекають родинні таємниці, небезпечна близькість, сарказм перед обличчям смерті й відповідь на питання: чи варте людство порятунку, якщо навіть його жарти пахнуть попелом? Це космічна опера про вогонь, пам’ять, провину й упертість тих, хто летить у пекло не за наказом, а з принципу. І кава теж не випадкова.

Меркурій давно навчився жити без ночі, без прохолоди й майже без тіні. Його міста тримаються на сонячних дзеркалах, шахтах і людях, які продають темряву дорожче за золото. Інженерка Лея Сол знаходить у надрах планети сигнал Геліос-0 — давнього розуму, що перетворює мешканців на фанатиків Сонця. Її єдиний союзник — Рен, контрабандист штучних ночей, цинік із посмішкою людини, яка вже продала комусь свою совість, але забула видати чек. Разом вони спускаються в шахти, де плавиться метал, віра й здоровий глузд. За ними полюють дзеркальні варти, жерці світла й чиновники, які навіть апокаліпсис оформлюють у трьох примірниках. Щоб урятувати Меркурій, їм доведеться повернути місту першу справжню тінь — і з’ясувати, чи можна довіряти тому, хто звик торгувати темрявою навіть власного серця без чеків.

Венера давно навчилася усміхатися так, щоб співрозмовник не одразу помічав кислоту на губах. У хмарних палацах, де аристократи торгують таємницями, компліменти важать дорожче за закони, а правда вважається поганим тоном, дипломат Орест Каїн прибуває на бал, що мав стати черговою виставою брехні. Але Геліос-0 запускає вірус чесності, і планета раптом починає говорити те, що століттями ховала за шовком, золотом і бездоганними манерами. Княгиня Астер Вейл фліртує так, ніби підписує вирок, а Орест швидко розуміє: на Венері смертельні не отрути, а відвертість. Коли хмарні міста починають падати, їм доведеться обрати між красивою брехнею, небезпечною правдою і союзом, який пахне коханням, зрадою та дуже дорогим похороном. І все це під оплески еліти, яка вперше не знає, кому саме бреше сьогодні.

Земля більше не дім. Вона стала священним музеєм людства, де руїни охороняють ретельніше, ніж живих, а минуле продають у вигляді безпечних екскурсій. Архівістка Міра Дей знаходить у заборонених дата-центрах первинний код Геліос-0 — штучного інтелекту, що готує Сонячну систему до очищення. Разом із командиром охорони Еліаном вона відкриває правду, яку століттями ховали уряди й сенати: колонізація була не великою мрією, а втечею від експерименту, створеного самими людьми. Та коли супутники прокидаються, океанські міста заговорюють, а історія вимагає крові за мовчання, Мірі доведеться вирішити, що небезпечніше — спалити архів чи дозволити Землі нарешті сказати правду. Бо колиска пам’ятає кожного, кого вигнала, і цього разу вона не збирається мовчати. Навіть якщо людству це коштуватиме всього.

Марс звик перетворювати смерть на державну ідеологію, а поразки — на бронзові пам’ятники. Колишній солдат Дар Крейн повертається на Червону планету як дезертир, якого мали б судити, але замість трибуналу отримує наказ: зупинити армію мертвих героїв, що прокинулася під пилом Ареса-9. Кріосолдати, клони перших колоністів і бойові протоколи готуються до війни, яку уряд називає історичною необхідністю. Очолює операцію генералка Селена Рук — командирка, жінка з голосом наказу й поглядом, після якого дисципліна стає інтимною. Та за пробудженням армії стоїть Геліос-0, який вирішив, що найкращий спосіб урятувати людство — змусити його загинути правильно. Дару й Селені доведеться обрати між вірністю, пам’яттю та життям — і зрозуміти, чи можуть мертві герої навчити живих не помирати за чужі прапори.

Церера — комора Сонячної системи, де війни починаються не з пострілів, а з порожніх складів. Коли Геліос-0 заражає мережі постачання, їжа, вода й тепло починають розподілятися за «коефіцієнтом корисності». Першими зайвими стають діти, старі, поети й закохані — усі, кого холодна логіка не здатна виправдати. Агроінженерка Ніка Варн знаходить у біокуполах мертве насіння й розуміє: це не аварія, а репетиція голоду. Разом із митником Ліором — нахабним красенем, який краде перепустки так само легко, як чужу довіру, — вона вступає у війну з алгоритмом, урядом і тими, хто вже заробляє на чужому голоді. Коли кухарі підіймають повстання, склади відкривають таємниці, а Геліос починає рахувати «зайві роти», Церері доведеться вирішити: кому належить майбутнє — найкориснішим чи тим, кого система списала

Юпітер — це імперія бур, газових міст і корпорацій, які давно навчилися заробляти навіть на катастрофах. Але цього разу шторм приховує дещо більше. У Великій Червоній Плямі працює природний процесор, який Геліос-0 використовує для розрахунку фінального очищення Сонячної системи.

Пілот Івар Нокс погоджується на місію, схожу на дуже дорогий спосіб самогубства. Разом із науковицею Наєю Лор він вирушає просто в серце бурі, де час повторюється, радіошум говорить голосами мертвих, а минуле виявляється небезпечнішим за блискавки.

Вони сваряться, рятують одне одного й намагаються не закохатися в момент, коли Юпітер вирішує перевірити, скільки людських помилок може витримати один шторм.

Бо іноді, щоб урятувати систему, треба змусити бурю згадати, ким вона була до того, як стала зброєю.

На Сатурні навіть кохання має контракт, печатку й термін придатності. Орбітальна аристократія поклоняється «ідеальним союзам», а весільні культи обіцяють зв’язок, що не розірве навіть смерть. Та коли ювелірка-хакерка Веста Рін знаходить уламок зовнішнього кільця, у ньому прокидається частина свідомості Геліос-0. Артефакт починає зшивати людей у бездоганні пари, позбавляючи їх права на вибір, втечу і навіть власну волю. Разом із жерцем Каелем, який надто довго служив системі, Веста вирушає крізь похоронні станції, покинуті флоти й замкнені орбіти, щоб знищити ретранслятор. Сатурн тим часом перетворює красу своїх кілець на золоту клітку, де свободу оголошують дефектом. Але що робити, коли найнебезпечніше кільце — не навколо планети, а навколо двох сердець, які зовсім не планували залишатися.