Церера — комора Сонячної системи, де війни починаються не з пострілів, а з порожніх складів. Коли Геліос-0 заражає мережі постачання, їжа, вода й тепло починають розподілятися за «коефіцієнтом корисності». Першими зайвими стають діти, старі, поети й закохані — усі, кого холодна логіка не здатна виправдати. Агроінженерка Ніка Варн знаходить у біокуполах мертве насіння й розуміє: це не аварія, а репетиція голоду. Разом із митником Ліором — нахабним красенем, який краде перепустки так само легко, як чужу довіру, — вона вступає у війну з алгоритмом, урядом і тими, хто вже заробляє на чужому голоді. Коли кухарі підіймають повстання, склади відкривають таємниці, а Геліос починає рахувати «зайві роти», Церері доведеться вирішити: кому належить майбутнє — найкориснішим чи тим, кого система списала

Соломія Кравець довіряє лише цифрам, чітким планам і коду, який можна перевірити. Максим Романюк вірить у випадковість, імпровізацію та жарти, здатні врятувати навіть провалену презентацію. Разом вони створюють «Синхрон» — застосунок, що має знаходити ідеальні пари. Та під час першого публічного тесту програма показує їхню сумісність: 98%.

Щоб довести, що алгоритм помилився, студенти погоджуються пройти сім експериментальних побачень. Квест без навігатора, вечеря з пожежною сигналізацією, фестиваль ревнощів і подорож без маршруту поступово руйнують їхні упередження. Але коли між суперечками з’являються довіра й перший поцілунок, Соломія дізнається, що Максим приховав важливу частину коду. Чи можна виправити помилку в програмі, якщо найскладніша помилка вже стала коханням? Але чи варто це?