Світ змінився — міста зникли під лісами, а люди залишилися сам на сам із тишею.
Мирон повертається до свого зруйнованого дому, аби віднайти те, що втратив. Але замість руїн він знаходить ліс, де минуле ще дихає, а душі не йдуть остаточно. Тут реальність переплітається з пам’яттю, і навіть мовчання має свій голос.
«Життя серед дзеркал» — тиха постапокаліптична історія про пам’ять, любов і межу між живими та тими, хто чекає за відблиском води.

Після створення архіву Покровська Юлія й Олександр намагаються навчитися жити разом без старих втеч і мовчання. Та місто, яке вони зберігали в поцілунках, раптом починає відповідати: анонімний «Листоноша» надсилає відео зі старої липи, ключі, листи й уламки правди, яку ніхто не хотів згадувати. Архів пам’яті перетворюється на небезпечне розслідування, де кожен спогад може врятувати або зранити. Між ревнощами, сарказмом, чорним гумором, волонтерськими маршрутами й ніжністю, що пахне кавою та втомою, герої мають вирішити: чи можна повернутися до міста, якщо дороги ще немає? І чи витримає любов правду, яка чекала на них довше, ніж вони одне одного? У цій історії немає легких відповідей, зате є губи, пам’ять, старі борги й надія, вперта як тітка Ліда. І ключ, що раптом знову хоче дверей. Дому.