– Народи мені сина!
Саме цими словами зустрів мене новий світ – дикий, чужий, жорстокий.
Світ, де правлять люди, що підкорили собі драконів. І, як особливу нагороду за звершення, видають їм нас – обраниць – дівчат, зобов'язаних народити дракона, щоб рід драконів продовжився, а влада імперії зміцнилася.
Але якщо все піде не так? І однією з них стане та, що не захоче бути слухняною лялькою?
Знала б я, до чого приведе мене бажання уникнути ролі інкубатора, не стала б сперечатися з провидінням. І тоді точно не зустріла б того, хто стане моєю дороговказною зіркою, й заради кого я пожертвую всім.
Ось тільки чи готовий він прийняти цю жертву?

З моєю вдачею рота краще не розтуляти. Адже варто мені щось ляпнути гарячково – все збувається.
Просто прокляття якесь! І завело воно мене не аби куди, а аж в інший світ. В самісіньку магічну академію.
А тут він. Чоловік-мрія, що вважає мене легковажною розпусницею. Та й світ не такий вже і гостинний – проклятійників тут не полюбляють. Ще й невідомий вбивця переслідує.
Ну і нехай. Впораюсь, навчусь дар контролювати та додому повернуся. Там мене вже зачекались.
Залишилось тільки нікого не вбити, самій не загинути та... з глузду не з'їхати. Бо бісить! А може я того… закохалася?

Тікаючи від нав'язаного шлюбу слід бути обережніше, а не нестися в інший світ стрімголов. Адже кількість наречених може подвоїтися. А то й потроїтися.
А якщо дізнаються хто я? В храм потягнуть і навіть бажанням не поцікавляться. Залишається лишень сховатися на самому видному місці. Ну й що, що дівчат в академію не приймають?
Ха, це ми ще побачимо.

Я стала адептом академії, зберегла таємницю, відчувала свою магію, знайшла магіків і втратила брата. Втім, я в це не вірю. Трей живий і я обов’язково його знайду.
І жодна загадка минулого не стане мені на заваді! Як і командори з їхніми планами.

– То що за ритуал ви провели і навіщо?
– Ритуал пошуку спорідненої душі. Але ми не припускали, що він притягне тебе. Зазвичай ритуал дозволяє відшукувати свою другу половинку на Аластрі, – пояснив брюнет.
– І тим паче не припускали, що проводячи ритуал в різних частинах світу, ми отримаємо свою обрану в лісах Сірваілея, з яких живим вибратися неможливо, – вторив йому блондин.
Дивовижна злагодженість при тому, якими вбиваючими поглядами вони обмінюються.
– Гаразд. Ось я, от ви. Вас двоє. Я одна. Що далі робитимемо?

Поки мої істинні з’ясовували, хто з них крутіший, мене викрали просто з-під їхніх носів. І все б нічого, але викрадач заявив, що я — його «світ душі» і повертати мене не він збирається. А я, між іншим, третього чоловіка в планах не мала! У мене й так уже черга в наречені! <br>Ще трохи — і в мене гарем!<br>Але ніхто не враховує, що мені їх потрібно не лише взути, одягти й нагодувати, а ще вислухати, зрозуміти і прийняти кожного… <br>Жах! Доведеться їх усіх… одружити. І бажано — не на собі.

Доля Мерріт вирішилася в день, коли загинули її батьки.
Вимушений шлюб, роки в замкненій обителі — і з непокірної дівчинки виросла слухняна дружина, яка давно відмовилася від спадку та власних мрій.
Вона майже змирилася…
Але одного дня в двері обителі постукав незнайомець.

Хто він — посланець минулого чи той, хто зруйнує її майбутнє?
Ким виявиться нав’язаний чоловік?
І чи зможе Мерріт відвоювати своє ім’я, спадщину та дізнатися, хто стоїть за смертю її батьків?