– Зараз мені б кімнату знайти. – О, це просто, – Роксін нагнулася, підхопила тоненький браслет, обернула ним мій зап’ясток. – Береш ключ та одягаєш його на руку. – І що? – І все. Подумай про кімнату. – Зачекай! – гукнула вона за мить, але було вже запізно. Світ навколо мене затягло туманом, а я опинилась в якомусь темному приміщенні, аж ніяк не схожому на мою кімнату. Хоча, може вони всіх студентів в підвалах з ґратами на вікнах селять?

— Енжі Собран та Олена Гуйда

Мовчи, жінко!