Ласкаво просимо до «Айронкліффу» — старовинного пансіону на суворих скелях Мейну, куди впливові родини відправляють дітей, які «псують їхній ідеальний імідж». Тут немає шкільної форми, але є виснажлива ізоляція, суворі викладачі та неписані правила, за якими виживають найсильніші.

Голлі потрапляє сюди після того, как її конфлікт із вітчимом закінчився палаючим авто. Вона не збирається підкорятися нікому — і тим паче Нейту, похмурому бунтарю з бійцівським минулим, який контролює нічне життя корпусу. На спробу Нейта провчити новеньку Голлі відповідає не сльозами, а гострим сарказмом і порівнянням із «похмурим кажаном».

Одна помилка. Один чужинець. Безліч наслідків.
Спадкоємиця давнього роду Селестія мала б вчити алхімію, а не підглядати за людським світом через Дзеркало Далечіні. І тим паче — не задивлятися на Деніела, який просто працює в кав'ярні й не підозрює про чари.
Плутанина в заклятті — і Дзеркало вибухає іскрами, а спантеличений Дені вивалюється прямо на підлогу.
Шляху назад немає, а викриття загрожує ув'язненням. У паніці Селест віддає Дені свою стару паличку, накидає завелику мантію і представляє професорам як студента за обміном. Тепер він змушений імітувати магію завдяки кмітливості, поки дівчина таємно підчакловує зі спини.
Але людина в серці академії руйнує баланс світів. Вони мають обльмаль часу до викриттявартовими. Та що робити, коли гра у фальшивого мага переростає у справжнє кохання?