Я стала його слабкістю. А потім - жінкою, яку він знищив.
Він був моїм босом. Моєю забороною. Моєю любов’ю.
Я віддала йому серце. А він повірив у чужу брехню і вигнав мене без права на пояснення.
—Ти знала, що робиш, - його голос був холодний, як сталь.
— Я ніколи тебе не зраджувала … - прошепотіла вона.
— Досить. Забирайся! Я не тримаю зрадників.
Я втратила роботу, майбутнє і чоловіка, якого кохала. Зникла, щоб вижити. А через роки ми зустрілися знову.
Тільки тепер він уже не той чоловік, якого я пам’ятала. І я вже не та жінка, яку можна зламати.
Та між нами досі палає те, що не вдалося вбити ні зраді, ні часу, ні ненависті.