Кіра Ештон прагне отримати заповітну посаду у найпрестижнішій корпорації країни, адже вважає себе справжнім професіоналом. Ось тільки хто сказав, що бути чудовим фахівцем достатньо? Для привабливих співробітниць у жорстоких бізнесменів є свої особливі правила гри.

Після розлучення Даяна залишається з донькою, комплексами і порожнечею всередині. Вона пробує все: сайти знайомств, секс без зобов’язань, роль коханки успішного начальника, випадкові ночі в клубах. Вона вчиться бути егоїсткою. Зухвалою. Сексуальною. Живою. Нарешті, вчиться любити себе!
А потім з’являється він — молодший за неї слідчий, який дивиться на неї так, ніби бачить не «проблемну розлученку», а жінку, яку хочеться берегти.
Це не казка про принца. Це історія про те, як іноді, щоб знайти справжнє кохання, треба спочатку перестати бути «хорошою дівчинкою».
Відверто. Місцями жорстко. Дуже сексуально. І абсолютно чесно.
Хочеш дізнатися, чим закінчується її шлях від «досить терпіти» до «я варта всього»? Тоді читай. Бо це не просто роман. Це про тебе.

Вона хотіла просто втекти від свого минулого.
Він — звик контролювати все… навіть людей.

Одна випадкова ніч, яка не мала нічого значити, стає початком гри без правил.
Він — її новий бос. Вона — його слабкість, яку він не планував знову показувати.

Таємниці, влада, небезпечні зв’язки і почуття, що з’явились занадто невчасно.
Коли правда почне виринати назовні — хтось обов’язково зламається.

Питання лише одне:
це буде вона… чи він?

- Я тебе кохаю, - сказала Ульяна, притискуючи телефон плечем до вуха й намагаючись одночасно зняти чобіт.
— І я тебе кохаю, - відповів Кирило. Його голос був трохи приглушений, ніби він посміхався. - Тільки поклади слухавку, добре? У мене руки зайняті.
— Тебе вдома чекає сюрприз, - вона сказала.
Вона ще не знала, що вечора не буде.
— Ти мене лякаєш, - усміхнувся він. - Я приїду - все розкажеш.
— Добре... Я не кладу, я просто роззуваюся.Вона нахилилася.
І почула.
— Котику, привіт... - чужий жіночий голос, солодкий, як сироп.
Пауза. Тихий чоловічий сміх.
— Я скучила.
--Ти ж щойно мене бачила, - відповів Кирило.
— Я не можу забути твій поцілунок.
Ульяна стояла в одному панчосі, з відкритим ротом, не кліпаючи.