Раді Вас бачити!

Привіт, мене звати Христина, і я поспішаю розповісти вам історію про те, як змінилося моє життя подарувавши ряд випробувань. Ніколи б не подумала, що влаштувавши звичайний дівич-вечір, за три дні до весілля подруги, ми не тільки його гарного відсвяткуємо, але й прокинемося в невідомому місці, з незнайомим напівоголеним чоловіком! 

І найголовніше, в Лондоні!

Все починалося так добре і зовсім не передбачало жодної біди…

– Дівчата, я виходжу заміж! — повідомила новину наша подруга Наталка, сидячи за столиком в одному з міських кафе.

Цю дівчину я знаю ще з пелюшок. Ми разом ходили в один дитячий садок, сиділи за однією партою в школі, ділили спільні іграшки, закохувалися у одного хлопця, а в кінці і зовсім закінчили один вищий навчальний заклад. Нашій парі не вистачало ще однієї, такої ж божевільної дівчини. І такою стала Марина, доповнюючи наш дружній трикутник.

Дізнавшись про те, що Наталка погодилася вийти заміж за свого бізнесмена, в світлу голову Маринки відразу ж прийшла, як нам здалося, просто геніальна ідея.

– То, що дівчата, будемо готуватися до дівич-вечора?

Мабуть, треба віддячити саме їй, за те, що нам доведеться пережити наступні декілька днів. Адже я більш ніж впевнена, що генератором ідей того вечора була саме вона.

– Дівич-вечір? Хіба він такий важливий? – здивувалася моя практично заміжня подруга.

– Наталка, ти ніби живеш не в двадцять першому столітті, їй богу. Звичайно важливий! Зберемося нашою жіночою компанією, вип'ємо по мартіні, подивимось чоловічий стриптиз. Все буде пристойно. Обіцяю! – Марина поклала руку на серце і широко посміхнулася.

А я вже відразу почала розуміти, що це згубна справа. Коли ми збираємося всі разом, то пристойного немає геть нічого!

– Стриптиз? Мені не подобаються чоловіки в стрінгах. Навіть не викликають ніяких емоцій, –пробурмотіла я, згадуючи наш останній похід в стриптиз-бар, де я залишила в трусиках у одного з стриптизерів місячну зарплату. Танцював він так собі, але ось дупа у нього була те, що потрібно!

– Ага, звичайно! Ми бачили, як ти мліла, коли він терся об тебе своїми принадами. Твій Сашко просто нервово курить в стороні.

– Ну, що ти таке кажеш ? – Наталка стукнула подругу ліктем.

– А що я такого сказала? Хіба я не права? – Маринка нахмурилася.

Перед моїми очима один за одним зʼявилися спогади, повʼязані з моїм коханим. Сашко дійсно не міг похизуватися ідеальним обличчям, міцним підтягнутим тілом, та й у ліжку у нас не було нічого такого, про, що пишуть в жіночих романах... Але він справлявся з головною задачею – отримував гарну зарплатню і мене це влаштовувало. Зустрічаємося ми вже три роки, два з яких живемо разом, намагаючись не тільки існувати на одній території, але й розвивати свої почуття. Ні для кого не секрет, що я давно вже чекаю пропозицію руки і серця, але поки що тільки і чую: «Христя, куди нам поспішати?». І починаю сумніватися. Чи справді я люблю цю людину?

– Отже, буде дівич-вечір? – я прогнала спогади зі своєї голови і зробила ковток апельсинового соку.

– Буде! – Наталка міцно вхопила наші плечі, стиснувши в обіймах.

Підготовка до весілля йшла повним ходом, але ми всі чекали дня «Х». І моє передчуття підказувало, що ми не обійдемося без пригод і, мабуть, не дарма.

«Все буде спокійно, нема чого хвилюватися», – запевняли подруги, навіть не підозрюючи, що через два дні ми дивом опинимося в Лондоні, поставивши під загрозу весілля подруги.

****************************************************

– Любий, памʼяєш я казала, що сьогодні у Наталки буде дівич-вечір? – я вирішила зайти здалеку, приміряючи біля дзеркала вбрання для сьогоднішнього вечора.

– І що ти хочеш мені цим сказати? Що ти прийдеш пізно, п'яна і не сама? – Сашко розпливався в посмішці, сидячи за ноутбуком.

– Хто б казав! А хіба це не ти на корпоративі так напився, що довелося потім в лікарні крапельницю ставити? – я намагалася стримати сміх.

– Було таке. Ми тоді пили домашнє молоде вино. Не памʼятаю хто його приніс, але гіршої гидоти я не куштував.

Не буду приховувати, Сашко частенько полюбляв доторкнутися вечорами до пляшки з алкоголем. Не скажу, що мені це подобалося, але і влаштовувати скандали я не бажала.

Цього чоловіка і так покарала доля, познайомивши його зі мною. Адже я ще те, горе цибулеве!

– Слухай, я знаю про твоє везіння…Тому хочу попросити лише про одне. Постарайся не впасти з якогось мосту і не потрапити під машину, домовились? – запитав хлопець, допомагаючи застібнути блискавку на сукні.

І головне, не було сказано ні слова про Лондон... А це значить, що теоритично я нічого з обіцяного не порушила?

– Домовилися! – я поцілувала чоловічу щоку, і, схопивши сумочку з телефоном, вибігла з квартири на вулицю, де мене вже чекали подруги.

Ще не встигнувши сісти на заднє сидіння фіолетової Ауді, я почула гучну фразу, з якої і почався цей дивний вечір.

– Ну, що дівчатка, поїхали веселитися? – очі Марини гарячково сяяли, а це означало лише те, що подруга вже встигла випити келих якогось напою.

– Поїхали! – захоплено вигукнула Наталка і заводячи машину, притиснула педаль газу.

Що ж, вечір перестає бути сумним!

Спочатку цей вечір дійсно планувався бути спокійним, без будь-яких інцидентів. Ніхто не збирався напиватися, боячись ранкового похмілля. Тому ми просто вирішили відвідати стриптиз-клуб з цікавою назвою «Спокуса». 

Його обрала Маринка, адже вона наполегливо шукає красивого, підтягнутого і харизматичного чоловіка, навіть серед стриптизерів тому, що її стосунки вже давно віджили свій термін.

– Наші танцюристи назавжди залишать у вашій пам'яті аромати чоловічої сексуальності і відчуття справжнього блаженства, – прочитала в телефоні короткий опис цього закладу.

– Цікаво, що вони там такого роблять, що запам'ятовуються жінкам на все життя? – засміялася Наталка, перехопивши з моєї руки телефон.

– Щоб вони не робили, мене це не стосується. У мене є хлопець, а Ната взагалі скоро стане заміжньою жінкою, – невдоволено поглянула у бік стриптиз-бару, адже мені з самого початку не сподобалася ця ідея.

– Розслабся, Христя. Ми раз живемо. Переживе твій Сашко, якщо дізнається, що ти торкнулася до дупки стриптизера, – Марина відкрила пляшку вина. – Пропоную за це і випити!

Наш бурхливий вечір почався прямо в машині подруги, де ми, випили вина і відчувши себе більш розкутими, попрямували до входу в стриптиз-клуб.

– Доброго вечора . Проходьте, – охоронці відчинили двері, пропускаючи нас всередину.

Якби я знала, чим закінчиться цей похід до стриптиз-клубу – ніколи б не вийшла зі своєї кімнати! Але було вже пізно, і ми в повному складі, знаходилися посеред залу, дивлячись на красенів, танцюючих на пілоні.

«Спокуса» – це місце, де люблять зависати більшість жінок нашого міста. Він відрізнявся від більшості стриптиз-клубів практично всім, починаючи з інтер'єру і закінчуючи танцюристами. Все приміщення освітлювали неонові стрічки, посередині красувалася сцена з декількома пілонами, збоку був бар, а в кінці знаходилися ті самі viр-столики, де відкривався найкращий вид. Найбільше нас вразив зовнішній вигляд працівників цього закладу. До нас підійшов дуже вродливий чоловік, тіло якого виблискувало від великої кількості натертої ним спеціальної рідини, а на шиї виднівся чорний метелик. Просто вбивче видовище! Особливо для тих, кого вдома чекають чоловіки з пивними животиками.

Цей стриптиз-клуб має ще одну особливість. Він був як жіночим, так і чоловічим. І цей факт чомусь зігрівав мою душу. Можливо, тому, що я дійсно втомилася від нудного Сашка і хочу познайомитися з цікавим мускулистим чоловіком?

Приміщення почали поступово заповнювати люди.

Поруч з нами присіли декілька незнайомців, які з особливим інтересом дивилися в наш бік. Я також дозволила собі подивитися у їх сторону, щоб краще їх роздивитися і помітила стильну зачіску, яскраву посмішку з рівними зубами, тонкі пальці і годинник, котрий коштує, як одне авто.

Вау! А вони нічого такі…

– Христя, ну ти чого зависла? Що будемо пити? – звернулася мене Наталка, тримаючи в руках карту бару.

– Що? – я перевела свій погляд на подруг. – Замовляйте все, що завгодно.

– Все, що завгодно, кажеш? – на обличчі Марини з'явилася хитра посмішка.

 Даремно я це сказала... Даремно.

– Ну що ж, передай мені ту червону карту. Будемо робити цей вечір ще кращим.

– Гарний чоловік, але він напевно вже зайнятий, – прошепотіла на вухо Ната, помітивши мій пильний погляд на сусідній столик.

– Чому ти так вирішила?

– Тому що всі такі красені виявляються або нетрадиційної орієнтації, або мають за спиною плаксиву дружину і декілька дітей. Такий жорстокий закон цього світу.

– І я думаю, що нам пора змінити цей закон! Я купила нам три квитки на літак, – неочікувано видає Марина. 

– В сенсі, на літак? – я підняла брову, чекаючи роз'яснення ситуації.

– Просто я подумала, що було б класно, якби ми відвідали одне прекрасне місто. Куди саме полетимо, поки не скажу.

Ми з Наталкою переглянулися, готуючись кинутися в атаку.

Які квитки? Який літак? Це мав бути простий дівич-вечір, а не подорож по світу!

– Дівчата, ну чого у вас такі кислі обличчя? Вранці заїдемо за документами і відразу полетимо, – намагалася заспокоїти Марина, але передчуття казало мені, що їй не можна довіряти.

Поки ми влаштували дивоглядки, офіціант приніс нам напої з яскраво-червоним кольором.

Підозріла рідина, та ще й з дивним запахом.

– Ну що, за нас? Таких прекрасних дівчат! – Марина підняла свій келих, широко посміхаючись.

– За нашу найкращу подругу! – відповіла я, цілуючи Наталку в щоку.

– До дна!

Це був дійсно відмінний коктейль, якщо не брати до уваги сильний специфічний запах. Таких ми випили спочатку два, потім ще по одному і на четвертому зрозуміли, що щось пішло не так.

Я відчула, як моє тіло дивно почало розслаблятися, а сміх виривався з мене без будь-якої причини.

У моїх подруг був такий самий ефект, з гарячково блискучими очима, що зовсім не було схожим на звичайне алкогольне сп'яніння.

Що мені сюди підлили?!