Раді Вас бачити!

Ніколи не любила копатися в минулому, але коли справа стосується Роми, всі мої принципи відходять на другий план. І єдине, що я хочу — це дізнатися всю правду, до останнього слова. Мені дійсно було цікаво, що так вплинуло на його поведінку.

– Антоніна Петрівна, розкажіть мені, будь ласка, все, що ви знаєте, — попросила я, взявши жінку за руку.

– Христино, зрозумійте... Я не маю на це ніякого права. Якщо Роман Сергійович дізнається, що це я вам розповіла про його минуле – він звільнить мене. А мені дуже потрібна ця робота. Як би там не було, я пов'язана з цією сім'єю вже п'ятнадцять років, — вимовила жінка, благаючи поглядом, щоб я зупинилася.

– Прошу вас... Мені дійсно потрібно знати всю правду. Я нікому і нічого не скажу!

– Добре... Я розповім тільки тому, що ви мені подобаєтеся, Христино , — тихо сказала жінка, сідаючи ближче до мене. — Роман Сергійович довгий час зустрічався з дівчиною, якщо її можна так назвати. Всією своєю поведінкою і ставленням до оточуючих вона показувала себе не, як ніжну натуру, а як Гітлер у спідниці. Вічно ходила по п'ятах за Романом, командувала всіма, бажаючи то свіжовичавленого соку, то розтопленого морозива. Іншими словами, вона не знала собі ціни. Але Роман Сергійович любив її, оберігав, їхні стосунки всіх розчулювали, в тому числі і мене.

– І що було далі? — я підперла рукою щоку, прислухаючись до кожного слова.

– Справа йшла до весілля. Роман Сергійович зробив їй пропозицію, зізнався в коханні... Ох, гарно так все було! — жінка захоплено плескала в долоні. — Але ось одного разу, коли Рома повернувся раніше з відрядження додому, не попередивши про це Марію, він застав її в ліжку зі своїм братом Максимом. Ось так ось... Він так кричав! Думала, що полетять і наші голови, але нас дивом це не торкнулося. З того моменту, Роман Сергійович ніколи не попереджає і не дзвонить перед своїм приходом. Для нього це, як тест на вірність. Тому, Христино , прошу вас... Якщо ви щось задумаєте або хочете покрутити шури-мури за його спиною, подумайте сто разів, перш ніж це зробити.

– А що ж сталося з Машею? Вони більше не спілкуються? — я задала головне питання, яке мене так цікавило.

– Хотілося б, щоб було саме так, але, нажаль... Марія працює разом з ним у компанії. Вона досі кружляє поруч, сподіваючись, що Роман Сергійович її пробачить. Думаю, вам ще випаде можливість познайомитися з нею, як тільки вона дізнається про вашу присутність У його житті.

– Він з нею дуже близький? — уточнила я, зловивши себе на невеликій нотці ревнощів.

– Не так, щоб дуже близький, але проводять достатньо часу разом. Але ви нічого не думайте, це робота, — заспокоїла Антоніна Петрівна. Але механізм ревнощів вже давно був запущений, і я хотів якомога швидше познайомитися з Машею.

– Дякую, що поділилися подробицями особистого життя Роми, — щиро подякувала я.

– Звертайтеся, тільки не кажіть, що цю інформацію розповіла вам я.

– Що ви, Антоніна Петрівна! Не скажу.

Розповідь жінки розбурхала мою фантазію. І я уявила, як в цьому будинку, поруч з Ромою крутилася ще й Маша, котра зрадила йому в їхньому ж ліжку. А, може, вона ніколи його і не любила? Ох, бідний Ромка...

Через дурні думки я не тільки загнала себе в глухий кут, але й зіпсувала собі настрій. Тому вирішила відволіктися і зайняти себе чимось цікавим, а саме, дослідити новий будинок.

Першим місцем, куди я вирішила зазирнути, був басейн. Так, це дійсно чудове місце для відпочинку. Подивилася в одну сторону — нікого. Подивилася в іншу — знову порожньо. Чудово! Можу спокійно поплавати голяка!

Розв'язавши пояс, я зняла халат і, опинившись повністю голою, почала занурюватися у воду приємної температури. Басейн виявився не тільки досить глибоким, але й великим за розмірами, що дозволяло мені добре поплавати. Варто зізнатися, що я давно не мала можливості побути на самоті і просто відпочити. Скільки часу я провела тут, точно невідомо, але коли Антоніна Петрівна покликала мене на вечерю, я з жахом зрозуміла, що вже настав вечір.

Знову загорнулася в халат і попрямувала до кухні, паралельно схопивши свій телефон. Сіла за стіл і набрала номер Роми, бажаючи почути, чи варто мені чекати його з роботи чи можна лягати спати? Адже після гарного плавання мої м'язи тепер приємно нили, як після тренування в тренажерному залі. Але приймати мій дзвінок так ніхто і не збирався.

З їжі, яку приготували диво ручки Антоніни Петрівни, я змогла з'їсти лише вівсянку і легкий овочевий салат.

У будинку була повна тиша, і я в такій атмосфері точно почну божеволіти. Це життя не таке вже й прекрасне, як мені здалося на перший погляд.

– Антоніна Петрівна, а ви не могли б показати мені, де буде моя спальня? — цікавлюся я, відкладаючи столові прибори в сторону.

– Роман Сергійович попросив, щоб я розташувала вас у його спальній кімнаті, — вимовила жінка, прибираючи брудний посуд.

Антоніна Петрівна попрямувала на другий поверх, ведучи мене за собою. Я побачила довгий коридор, в якому розташовувалася велика кількість кімнат. Заглядати в них, я, звичайно ж, не стала, хоча дійсно дуже хотіла заспокоїти свою цікавість. Тому я просто крокувала за жінкою, поки не опинилася біля білосніжних дверей.

– Це кімната Романа Сергійовича, але тепер і ваша теж. На ліжку я залишила вам одяг для сну. Якщо щось знадобиться — натисніть на кнопку, вбудовану поруч із настільною лампою. І я до вас прийду, — вона відчинила двері, впустивши мене всередину. — Ну, все, облаштовуйтеся.

– Дякую, Антоніна Петрівна. На добраніч.

– І вам, Христино, на добраніч, — сказала жінка, зачиняючи за собою двері.

Як тільки я залишилася в кімнаті одна, перше, що я вирішила зробити, це переодягнутися. Де тут моя піжама? О, ні! Серйозно?! Це називається одягом для сну?! Та це ж напівпрозорий пеньюар, який призначений не стільки для проведення часу в ліжку, скільки для спокушання чоловіків! Жах... Але вибору у мене не було. Або так, або спати голою. Що той варіант, що цей мене не дуже влаштовував.

Прийнявши душ, я переодяглася і, покрутившись перед дзеркалом, підкреслила, що маю дійсно привабливу соковиту фігуру. Сашко точно зараз шкодує, що проміняв мене на ту дошку з качиними губами.

Подивившись на годинник, помітила, що вже одинадцять годин вечора, а Рома так і не повернувся додому. Це так буде постійно?

Втомлена, та ще й з дурними думками в голові, я лягла в ліжко, і відчула яскравий аромат парфуму Роми, через який внизу живота почало приємно тягнути. Намагаюся відкинути своє неконтрольоване бажання опинитися в чоловічих обіймах і намагаюся заснути. Але я більш ніж впевнена, що не засну, поки не почую, що Рома повернувся додому. Довго чекати не довелося і в наповненому тишею будинку було чутно тихі кроки.

Я взяла в руки телефон і подивилася на годинник. Пів першої ночі…

Ми поговоримо ще по це! Але потім... не зараз, коли так хочеться опинитися в його обіймах та відчути солодкий поцілунок на своїх губах. Вирішую отримати бажане тим шляхом, який точно завжди працьовує. Тому закидаю ногу поверх ковдри, звільняючи вид на соковиті сідниці і тонкі ніжки. У такому положенні я пробула хвилин десять, поки Рома, швидше за все, проводив час у душі. Коли мені остаточно набридло чекати, і я хотіла плюнути на цю дурну затію і просто спокійно заснути, почулися кроки за дверима. Я глибоко вдихнула і спробувала максимально розслабитися, щоб бути в невимушеному становищі.

Аж раптом, кроки зупинилися, і двері в кімнату тихо відчинилися.