Раді Вас бачити!

День весілля

Я в пишній, мов хмара, білій сукні, Рома в чорному смокінгу, ніби зійшов з обкладинки журналу, а на наших пальцях тонкі блискучі обручки, які все життя будуть нагадувати про те, через що нам довелося пройти, щоб знову бути разом.

– Отже, давайте зробимо спільне фото з молодими на пам'ять! — запропонував Марат, тримаючи в руках телефон Роми і розставляючи кожного в потрібному місці, щоб у кадрі всі вийшли максимально красивими. Цей чоловік знає не тільки, як готувати шаурму, але й, як зробити гарні фотографії.

Ми всі розташувалися біля арки, рясно прикрашеної білими трояндами. Я з Ромкою посередині, збоку наші друзі. Ну, а трохи далі зайняли місце наші родичі, які ще не встигли продегустувати вміст бару у ресторані. Звичайно, не обійшлося і без головної зірки – моєї бабусі. Її живі вінки з ромашок дуже сподобалися моїм панночкам. А ось папуга Ара мого батька найбільше полюбив мого чоловіка. Так сильно ю, що залишив свою мітку на його плечі. Та це ж до грошей, Ромчик!

Ми всі щасливо посміхалися, в очікуванні того самого «Чііізззз». Тільки один Марат бігав то до телефону, то до нас, мов бджола навколо вулика, намагаючись підібрати кращий ракурс.

– Швидко всі посміхнулися! — командував він, застрибуючи на місце поряд з Мариною. — Якщо я погано вийду, доведеться переробляти.

«Пташка» миттєво вилітає з камери, і ми зітхнули з полегшенням. Пам'ять на все життя готова, тепер можна гарненько відірватися.

– А ну, дайте гляну, яка я там гарнюня! — бабуся першою кинулася до телефону, вирвавши його з рук Марата, наче це не гаджет, а виграшний лотерейний білет.

– Обережно, бабусю! — я витріщила очі. – Ти знаєш, скільки він коштує?

– У тебе чоловік мільйонер, купить ще, — сказала вона, міцно чіпляючись за телефон. — Христино, а що це у Ромчика за відео? — запитала бабуся.

– Не знаю, взагалі відео знімав фотограф, а на телефон Роми ми лише робили фотографії на згадку, — спокійно відповіла я.

– Зараз сама побачиш.

І тут з динаміків пролунало…

– Так, крихітко! Покажіть клас! — почувся голос Роми і музика, яка грала на задньому плані.

Я повільно повернула погляд у бік Роми, помітивши, як він застиг на місці, тримаючи в руці склянку з віскі, а його око нервово сіпалося.

– Так, крихітко! Продовжуй так рухатися! У тебе шалено апетитна дупа, — залився голосом мій любий чоловік.

– Що там, чорт візьми, знімав?! – підскочила від обурення я.

Рома різко вибухнув, намагаючись відібрати у моєї бабусі телефон, але вона, як маленька дитина, міцно вчепилася в нього руками і почала бігати від Роми по колу.

– Зараз, мабуть, буде найцікавіше! — радісно крикнула вона, мов глядач перед фіналом серіалу.

– Христя, твій стриптиз просто супер! Йди до мене, крихітко! — знову чути збуджений голос Роми і якісь…характерні звуки, сподіваюсь, що поцілунку. 

Всі гості застигли на місці, одні прикривали обличчя руками від сорому, інші ховали свій сміх у келихи і затамувавши подих із задоволенням спостерігали за тим, як моя бабуся майстерно тікала від мого чоловіка, ледь не показуючи язика.

Господи, яка ганьба!

– Любов Степанівна! Поверніть телефон, зараз же! — пригрозив Рома, вириваючи його з рук жінки.

– Христино, а я була права! Ромчик у тебе зі сталевими яйцями! — додала бабуся, і всі вибухнули сміхом.

Чоловік підійшов до мене, вручаючи в руки телефон , де на екрані я красуюся з майже голою дупою. Боже, що це ще за хоум відео? І чому я не пригадую, коли це я йому такий сюрприз влаштовувала. А потім мене накрило одним великим спогадом про той самий дівич-вечір, з якого все почалося!

– Рома, чорт візьми, ти знімав, як я танцювала стриптиз?! І досі не видалив це відео?! — прокричала я, згадуючи ті самі події на дівич-вечорі, завдяки яким ми познайомилися.

– Я цього не пам'ятаю! Ти ж знаєш, що я також пив той дурнуватий коктейль з наркотиками! — в тому ж тоні відповів він і всі присутні в залі замовкли і витріщилися на нас.

Оце так весілля! Мало того, що всі наші родичі приймають нас за збоченців, так тепер ще думають, що ми наркомани!

– Е-е-е, — вимовив звук Рома, дивлячись на здивованих гостей. — Зараз я вам все поясню. У тому стриптиз барі були особливі коктейлі, про вміст яких ми на той момент не знали...

– Так-так, вони були з червоної картки! — підтвердила Марина. — Ми завдяки цьому коктейлю мені на спині зробили татуювання у вигляді чоловічого члена, а Наталку пофарбували в зелений колір. Хороші часи були! — вимовила подруга, згадуючи наш дівич-вечір.

– Значить, те татуювання ти зробила не в знак свого кохання до мене? — сказав Марат, змусивши нас з Ромою голосно засміятися.

– Е-е-е.. Я тобі все поясню!

– Гірко! Гірко! Гірко! — закричали гості, рятуючи нас від скандалу і підняли келихи.

Рома торкнувся моєї талії, притягуючи до себе і збирався подарувати мені ніжний незабутній поцілунок. Але не тут то було!

– А-а-а-а-а — закричала я, схопившись за живіт.

– Мила, що сталося? — з деяким хвилюванням запитав Рома.

– Здається, у мене починаються перейми!

– Але лікар сказав, що пологи почнуться приблизно через два тижні, — панічно промовив мій чоловік. — Невже наша Ельза і Богданчик вирішили з'явитися на світ раніше?

– Софія! — пробурчала я, відчуваючи неймовірний біль внизу живота.

– Ромчик, ти збираєшся везти мою онучку в пологовий будинок? Або тут будете народжувати? — втрутилася бабуся, сідаючи разом з нами в машину.

– Любов Степанівна, ну а ви з нами куди їдете? Веселіться! Там ваша улюблена ковбаса є!

– Яка ковбаса, коли тут народжується моя Тетянка і Сашко?

– Хто?! Тетянка?! Сашко?! — закричала я від болю.

– Так. На честь моїх батьків, — спокійно відповіла бабуся.

– Любов Степанівна, ми вже вирішили. Нашу доньку ми назвемо Ельзою, синочка Богданчиком, — заперечив Рома.

– Софія! Ми назвемо її Софія! — пробурчала я, хапаючи ротом повітря.

– Таня! Ельза! — в один голос вимовили бабуся з Ромою.

– Господи! Та їдь ти вже!

***

Найпрекрасніше — це бачити не тільки маленьке диво у своїх руках, але й те, як батько взаємодіє з нашими маленькими сонечками.

–Доброго ранку, кохана, — Рома поцілував мене в щічку, заколисуючи на руках нашу дівчинку і посміхаючись хлопчикові.

У нас народилася двійня.

– Доброго... Чому ти так рано встав? — я намагалася відкрити очі, які все так і намагаються знову закритися. 

– Вирішив змінити памперс Богдану. Але прокинулася ще й Софійка, і почала до останнього вимагала до себе тільки уваги мами. У нас росте маленький маніпулятор, — мій чоловік посміхнувся, поцілувавши дівчинку в її маленький носик.

– Вони всі в тебе, — прошепотіла я, взявши своїх малюків на ручки.

Я поглянула на такі рідні ангельські обличчя, пухкі червоні щоки, маленькі губи і довгі вії. Софія тихенько сопіла, схопившись крихітною ручкою за край моєї піжами, а Богдан широко посміхнувся і намагався схопити мене за волосся.

Рома приліг до нас, дивлячись люблячим поглядом. Я з цікавістю спостерігала за чоловіком, поки наші погляди не зустрілися.

– Рідна моя... — прошепотів він на вухо, заправляючи пасмо волосся.

– Що?

– Я не уявляю себе без нашої сім'ї! — він торкнувся кінчиком носа моєї щоки. — Христино, я люблю тебе всім своїм серцем і не уявляю свого життя без тебе. Дякую тобі за те, що ти зробила нашу сімʼю найщасливішою.

– Я теж тебе кохаю, дорогий!

Опинившись в обіймах чоловіка, я з розчуленням подивилася на наших дітей, які щасливо посміхалися і тягнули до нас свої крихітні ручки. Спільне життя не буває ідеальним, але наше здавалося саме таким. Я більше не шкодувала про те, що зі мною сталося, адже тепер, у нас із Ромою є наша справжня сімʼя!