Раді Вас бачити!

Щойно я відкрила двері, переді мною з’явилося нахабне обличчя Маші. Вона стояла, притулившись плечем до стіни, руки схрещені на грудях, а в її погляді читалась найчистіша зухвалість і… задоволення? Очевидно, стояла тут і підслуховувала. Чортова збоченка!

Я машинально склала руки на грудях і з невдоволеним прищуром подивилася на неї зверху вниз, хоча ми були майже одного зросту. Гидливість до цієї особи вже буквально клекотіла в мені. Збиралася пройти повз, тримаючи обличчя нейтральним, але… мій язик, як завжди, мав власні плани.

– Тебе не вчили, що коли дорослі люди розмовляють, підслуховувати — це не просто негарно, це жалюгідно? – голос мій був холодний, наче лезо ножа.

Маша прикусила губу, але майже одразу з її обличчя зникла вдавана невинність. Замість цього з’явилася злість, а в голосі — їдкість, заздрість і щось ще… чи то образа, чи то розчарування.

– А тебе не вчили, що трахатися зі своїм начальником на робочому місці – це не просто негарно, а гидко? – виплюнула вона майже зі шипінням. Очі її блиснули злорадством.

В мене аж долоні зачесались. Хоча, ні, язик чухався більше.

– По-перше, не з начальником, а з чоловіком. А по-друге, те, що ми робимо за цими дверима, тебе взагалі не повинно хвилювати, – я вказівним пальцем тикнула їй у груди. Ніби мітку залишила. Збиралася йти, як раптом ця зміюка схопила мене за зап’ястя, стискаючи його з усієї дурної сили.

— Я хотіла з тобою по-доброму… Але ти ж сама обираєш війну, — прошипіла вона крізь зуби, стискаючи пальці навколо моєї руки, мов капкан.

Я хмикнула, нахилившись ближче, щоб вона відчула мій подих прямо на своїх натягнутих від нервів губах.

– По-доброму буде тоді, коли ти забереш свого довгого носа з мого життя. І з життя Роми. Можливо, тоді ми з тобою навіть зможемо мило терпіти одне одного. А поки – прибери свою руку і звільни мене від своєї присутності, — я зухвало підморгнула, відчуваючи, як її пальці трохи ослабли.

Та, здається, влучила боляче. Бо вона аж посіріла.

– Якби ти менше охала й ахала в його кабінеті, то, можливо, я б і не лізла з претензіями, — уколола вона мене, випускаючи отруту кожним словом.

Ох, дитино… не варто було цього казати.

– Ммм, як цікаво виходить... Максим тебе вже не задовільняє, тому ти так із заздрістю підслуховуєш за іншими? — спеціально б'ю по болючому. Прекрасно розуміючи, що брат Роми далеко не постійна людина. Тому не дивно, що Маша була для нього лише іграшкою на одну ніч. Хто шукає таких чоловіків, той завжди знайде.

Її очі налилися злістю, кутики губ здригнулися. Ось-ось – і вона вибухне.

– А ось це тебе вже не стосується! — вона підвищила голос, дивлячись мені пильно в очі з таким виразом обличчя, наче вона вже подумки свердлила мені череп.

Ммм, та тут у когось починає підгорати? Не я цю суперечку почала... Не я.

– Так само, як тебе не стосується моє особисте життя. І все, що з ним пов’язано, – я підійшла ще ближче, настільки, що могла розгледіти мікроскопічний тональний крем, яким вона старанно намагалась приховати сліди недосипання й роздратування. – Дозволь нагадати, якщо ти ще сама не помітила… Тебе тримають на короткому повідку, а це означає лише одне – дуже скоро ти підеш звідси. І навряд чи це буде твоя власна ініціатива.

Її губи затремтіли, а з-під маски впевненості раптом вигукнуло те саме – страх.

– Ось значить як? Хто ти така, щоб мені погрожувати? — її голос почав тремтіти, і я розумію, що в цьому бою я точно перемогла.

– Ну, по-перше, я не погрожую, а попереджаю вже вкотре, а по-друге, я дружина твого начальника. Отже, змусь попрацювати свій мозок і зрозумій нарешті, що тебе чекає, якщо ти не заспокоїш свої таланти, — я задоволено посміхаюся, трохи піднявши підборіддя.

– Ах, ти ж, стерва! — вигукнула вона, очі блиснули люттю. Її руки стиснулися в кулаки.

О, стає все цікавіше і цікавіше…

Наша розмова вже перейшла межу і була дуже близька до жіночої бійки в спробі довести, хто правий. Особисто я не люблю битися. Тому що мені ніколи не подобалися ці синці, поставлені жіночими кулаками, подряпини на обличчі через довгі нігті і клаптики волосся, вирвані суперницею. Але в цей момент я була готова дати цій дівулі гарних стусанів. І, як тільки моя свідомість чітко дозволила мені діяти, я зробила крок вперед, але міцні чоловічі руки відразу ж відсунули мене вбік.

– Так, дівчатка! Стоп! Ніяких бійок на робочому місці! — почувся приємний чоловічий голос. Я обернулася і побачила Дениса, який підійшов до мене якомога ближче і сховав за своєю спиною. — Маша, тобі нема чого робити? Замість роботи ти тільки те і робиш, що вічно докучаєш Христині, своїми дурними жіночими сварками! Не доводь мене! Інакше я буду змушений повідомити про це Роману Сергійовичу.

– Добре, Денисе Олександровичу, буде по-вашому! — надуваючи свої губки, Маша присіла за робочий стіл і почала робити видимість, що вона дійсно займається роботою. Треба ж! Який цінний співробітник!

Маша ще мить стояла, стискаючи кулаки, потім згорнула губи в зневажливу лінію й пішла до свого столу, театрально всівшись за нього і зробивши вигляд, ніби працює.

– Ось так би відразу! — сказав Денис і, підхопивши мене під руку, потягнув подалі від цієї божевільної. — Христино, ти знаєш, що я добре до тебе ставлюся, але ось ці перапалки між вами бачать всі в офісі. Я б не хотів, щоб в тебе були проблеми через жіночі сварки. Тому, будь ласка, тримайся від Маші подалі.

Нічого не сказавши у відповідь, я лише звільнила руку Дениса зі свого плеча і попрямувала до свого кабінету, де провела решту свого чудового робочого дня.

Голова була забита документацією і величезною кількістю списків будівельних фірм. Тому я була шалено рада побачити Рому на порозі свого кабінету.

– Моя бідна дружина геть запрацювалася, — з ніжною посмішкою сказав Рома і сперся на кут мого столу, торкнувшись кінчиками пальців моєї руки. — Поїхали, повечеряємо в ресторані?

– Навіщо відразу в ресторан? Ти ж ще навіть жодного разу не відчув на собі мій кулінарний талант, — я подивилася на чоловіка закоханим поглядом. Якщо ви запитаєте, чи дійсно я закохалася, я точно відповім «так». І до самих вух.

– Ні-ні, люба. Я хочу, щоб ти відпочила, а не стояла за плитою після важкого робочого дня, — Рома обхопив мою талію і залишив на шиї легкий поцілунок, який розбурхав усі мої почуття.

– Як скажеш, – я встала зі свого робочого місця і накинула на плечі піджак, але відразу ж відчула тепле дилання біля свого вуха.

– Я хотів би провести з тобою не тільки романтичний вечір, але й незабутню ніч — чоловіча рука торкнулася моєї сідниці і міцно стиснула, змусивши мене здригнутися.

Як же приємно розуміти, що ти зводиш чоловіка з розуму. І нехай, це буде в сексуальному плані. Але зараз достатньо і цього, щоб зрозуміти всю свою важливість у його житті.

Вечір був теплий, повний сміху в машині й веселих історій Роми, від яких я ледь не згорталася навпіл. Як же з ним легко. Якось… правильно.

Коли водій зупинив машину на парковці, поруч з рестораном, перше, що я побачила — це яскраву вивіску, яка тільки своїм виглядом вже кликала до себе. Я вийшла з машини і швидко зачинила двері, взявши Рому за руку. Шалено приємно усвідомлювати, що поруч з тобою не просто перспективний мільйонер, а й турботливий чоловік.

Щойно ми зайшли всередину, я відразу ж звернула увагу на розкіш цього ресторану.

Занадто багато позолоти, дорогих меблів і шовкових тканин. Ми зайняли вільний столик з видом на вечірнє місто. Ідеальне місце для відпочинку!

– Доброго вечора. Я сомельє цього ресторану і готова допомогти вам з вибором напоїв. Ви вже визначилися з замовленням? – до нас підійшла приємна на вигляд жінка.

– Так, мені, будь ласка, салат Цезар і свинячі реберця з овочами, – сказав Рома, відклавши в бік меню. – І до всього цього, пляшку червоного вина, на ваш вибір.

– Буде зроблено. А дівчина, щось буде замовляти? – сомельє перевела свій погляд на мене.

– Мені, будь ласка, качку під апельсиновим соусом, – я вибрала першу страву, яка потрапила. Соромно зізнатися, але я була шалено голодна. І, як такої різниці немає, що саме зараз з'їсти. Хоча б слона!

– Щось із десерту будете замовляти? – уточнила дівчина, дивлячись на мене оціночним поглядом.

– На ваш вибір — посміхнулася краями губ і закрила меню.

– Це все ваше замовлення?

– Так, ви можете бути вільною, — включився мій найголовніший бос.

Дівчина в цей момент покинула наш столик, а я зручніше влаштувалася в своєму кріслі і захопилася розглядом вечірнього міста.

– Крихітко, що з твоїм настроєм? — поцікавився Рома, поклавши долоню на моє коліно.

– Просто втомилася, не звертай уваги, — відповіла я, поклавши голову на міцне чоловіче плече. — Але завтра ж корпоратив. Буде час відпочити.

– Нічого цікавого там точно не буде. Можеш туди навіть не сунути свій прекрасний носик. Краще погуляй з подругами. Відпочинеш набагато краще, ніж за столом з п'яними співробітниками і дурними плітками, — рука Роми дивно здригнулася. І чому це мені ще туди не лізти?!

– А ти що, не підеш? Ти все ж таки генеральний директор... — спрямовую нашу розмову в потрібне русло.

Адже треба якось сказати про те, що Денис попросив завтра супроводжувати його у вигляді супутниці.

– Ні, не піду. І тобі не раджу, — чоловік явно почав нервувати і цей факт мене дуже насторожив.

Щойно я зібралася з думкою і вирішила поставити питання про його дивну поведінку, офіціантка принесла наше замовлення і наступні півгодини ми були зайняті більше дегустацією їжі, ніж розмовою про корпоратив.

Все було так чудово: приємна музика, смачні страви, прекрасне вино і чудова компанія, але одна людина все ж таки вирішила нам все зіпсувати.

– Ого! Які люди в Голлівуді! Христино, чи це ти?! — почувся голос мого колишнього , який впевненим кроком підійшов до нашого столика.