Раді Вас бачити!

Солона сльоза покотилася по моїй щоці. Почуття зради остаточно захопило мою свідомість. Змахнувши кінчиками пальців сльози, я спробувала натягнути хоча б якусь посмішку, щоб мій супутник не встиг помітити зміну мого настрою.

– Дівчата, шашлик вже готовий. Розкладайте прибори і нехай кожен сідає за стіл, — сказав один з чоловічої компанії, тримаючи в руках решітки з м'ясом.

Я пильно дивилася на Рому, чекаючи того самого моменту, коли він усвідомить в яку дупу потрапив. Але він був дуже зайнятий і приділяв увагу кожному співробітнику, сміючись над їхніми жартами і не забуваючи посміхатися Каті. Здавалося, що його зовсім нічого не бентежить. Ні наше свідоцтво про одруження, ні наша остання розмова про його жінок.

Як то кажуть, кабель, він і в Африці кабель!

Але ось настав той самий довгоочікуваний момент! Під час розмови Рома повільно повернув голову в нашу сторону, зустрівшись зі мною поглядами. Ах, як же від переляку вилізли його очі на лоб! А посмішка і зовсім зникла з його обличчя.

Я нервово проковтнула і спорожнила половину келиха з пивом. З усіх сил намагалася стримати сльози і робила вигляд, ніби нічого не сталося. Хоча я так бажала рознести все до біса!

– Рома, а чому ти до нас не підходиш? Не хочеш познайомити зі своєю леді? — вигукнув Денис, а потім прошепотів мені на вухо. — Мабуть, це та сама дурепа, яка повелася на його гроші.

Зі страхом в очах Рома повільними кроками підходив до нас, все ближче і ближче. До останнього моменту я сподівалася, що все це лише якийсь розіграш і що зараз мій чоловік хоча б спробує прибрати руку з талії цієї красуні. Але чи то його переляк, чи то власна дурість, не дозволила йому цього зробити.

– Привіт, Денисе. Ти теж тут, та ще й не один, — сказав Рома, кинувши на мене швидкоплинний погляд.

– Так, сьогодні зі мною Христинка. А ти, теж прийшов не сам, а під ручку з прекрасною леді, — мій бос почав з деякою цікавістю оглядати дівчину, яка міцно впилася своїми нігтями в руку мого чоловіка.

– Так, це Катя, знайомся, — сухо вимовив Рома, вичавлюючи з себе кожне слово.

– Приємно познайомитися, — люб'язно відповів Денис, закинувши руку на спинку стільця. — Христина, чому ти така сумна? Зовсім на тобі обличчя немає...

– Знаєш, живіт щось болить... Сподіваюся, що не отруїлася, — намагаючись не видавати тремтіння в своєму голосі, вимовила я.

– Може, таблетку? У мене в машині там ціла аптечка, — з деякою турботою сказав Денис, погладивши мене по руці.

Очі Роми відразу ж почали наповнюватися гнівом. Але так навіть було краще. Тепер я багато чого побачила і точно вирішила, що ми з Ромою не пара.

Наступна година «веселощів» перетворилася для мене на якісь тортури. Всі навколо сміялися, пили і не забували згадати про те, яка ж гарна супутниця у нашого генерального директора. Я намагалася не дивитися ні на Рому, ні на Катю, лише наполегливо їла салат невеликими шматочками, розглядаючи його вміст.

Надія на те, що Рома зараз встане і відведе мене якомога далі, щоб пояснити ситуацію , почала вмирати з кожною хвилиною все швидше. Зате він чудово свердлив мене своїм важким і незадоволеним поглядом, коли Денис в черговий раз щось прошепотів мені на вухо. Я пропускала всі розмови повз себе, поки не почула від свого супутника слово «побачення».

– Перепрошую, я задумалася... Що ти сказав? — перепитала я, відклавши в сторону столові прибори.

– Я відчуваю себе зараз підлітком... Але ти мені дуже сподобалася, ще з того моменту, як я вперше тебе побачив. Тому я хочу запросити тебе на побачення, — тихо сказав Денис, але, здавалося, навіть гучний сміх колег не завадив Ромі почути нашу розмову.

– Ти хочеш, щоб я пішла з тобою на побачення? — уточнила я, зробивши пару ковтків апельсинового соку.

– Саме так! Ти згодна? — очі виблискували надією, в той час як Рома звивався від ревнощів. А в іншому, кому зараз добре?

– Я подумаю… — я спробувала максимально щиро посміхнутися.

– Добре. Я сподіваюся на твою позитивну відповідь, — тихо відповів Денис, спустошивши свою чарку.

В один момент я перевела свій погляд на Рому, який тільки те і робив, що пив склянку за склянкою. Невже він не задоволений? Не сподобався корпоратив? Або, може, дістався підгорілий шашлик? Що його так засмутило?

Точно не я...

Ще через півгодини, коли Денис наполегливо кликав вже вкотре на побачення і зізнавався в симпатії, а Рома вливав в себе алкоголь, я зрозуміла, що більше не хочу бути тут ні хвилини. Тому, вставши зі столу, я збиралася непомітно піти, щоб мовчки зібрати свої речі, але Денис, приклеївся до мене і тут.

– Христино, а ти куди? — запитав він, ледь я зробила два кроки вбік.

– Живіт болить. Я піду, — вимовила я, вказуючи жестами в бік туалету.

І не бажаючи нікого чути, пішла в жіночу вбиральню, де, відкривши воду в крані, спробувала вмитися, щоб охолодити свій запал. Щойно я почала приходити до тями, а присутність алкогольного сп'яніння стала кудись зникати, до мене в туалет завітав непроханий гість на ім'я Рома

Ну, треба ж, який збіг! Перша наша розмова відбулася в жіночому туалеті і остання розмова теж буде тут.

– Дивний ти чоловік. Завжди плутаєш жіночий туалет з чоловічим, — я почала розмову першою, притулившись плечем до стіни.

– Я прийшов поговорити, — спокійно відповів Рома, закривши за собою двері.

– А чому Катю з собою не покликав? Я впевнена, їй теж було б цікаво послухати, як ти будеш вішати мені нову локшину на вуха, — не приховуючи своїх почуттів, я вимовила те, що думала.

– Забудь про Катю. Давайте просто прояснимо пару питань, — запропонував Рома, обхопивши мене міцними руками.

– Чудова ідея. Тільки я почну першою! — пильно дивлячись йому в очі, я намагалася знайти хоча б краплю ніжності і любові, якої не було і в помині. — Чому ти сказав мені, що їдеш на роботу і до друзів, але дивом опиняєшся зі своєю Катьою тут під ручку?

– Розумієш... — почав він говорити.

– Я не розумію і не хочу розуміти! Я вимагаю від тебе конкретної відповіді. Чому ти мені збрехав?! — зірвалася на крик і відразу ж відчула, як його долоня прикриває мені рот.

– Я не збрехав, чуєш? Навіть не планував з'являтися на корпоративі... Просто ця Катя...

– Так, просто тендітна дівчина змусила тебе, великого мужика, кинути всю свою роботу і поїхати з нею відпочивати. Це ти хотів мені сказати?! — я стримувалася, щоб не заревіти від гніву.

– Ні! — закричав Рома, притиснувши мене спиною до стіни. — Я був на роботі. Я працював, розумієш?! Я зашивався, поки всі готувалися до корпоративу. І до мене прийшла Катя. Розповіла про те, що одна з наших співробітниць, яка була її сестрою, запросила її на корпоратив. І ось чому вона вирішила витягнути і мене. Адже крім нас двох вона більше не знала нікого з моєї компанії, — спокійно пояснив Рома.

– Ти думаєш, що я в це повірю? Ні, Ромочка... Поганий з тебе актор! І взагалі, прибери від мене свої руки! — я спробувала вислизнути з його обіймів, але занурилася ще глибше.

– Я не прошу мені вірити. А просто кажу тобі правду. Між мною і Катькою немає нічого, крім дружніх відносин. Якщо наше спілкування для тебе така проблема – я можу розірвати з нею всі зв'язки. Тільки б ти спала зі спокійною душею, — Рома торкнувся кінчиками пальців моєї щоки, але я відразу ж відвернулася в інший бік.

– Я не вірю тобі. І я втомилася жити, знаючи, що поруч буде або краща подруга Катя , або твоя колишня Маша. З якого часу таких істот, як вона, тримають у секретарках? Вона твоя права рука? Сподіваюся, тільки в роботі, а не в чомусь іншому! – бурхливо відповіла я, не соромлячись висловлювати свої думки.

– Гаразд, я її звільню. Це не проблема. Я зроблю все, що ти захочеш, — сказав Рома, торкаючись кінчиком носа, моїх вилиць.

– А я з тобою більше нічого і не хочу! — злісно відповіла я.

– А з ким хочеш? З Денисом? Якого біса ти взагалі з ним прийшла? Не знайшла собі більше кого в пару взяти?! — чоловік підвищив свій тон.

– Він запросив, і я погодилася. Ніби відчувала, що зустріну тебе з твоєю подругою! — на тому ж тоні відповіла я.

– Ти забула повідомити мене, що цей хер запросив тебе ще й на побачення! А ти замість чіткої відмови, дала йому надію, зі словами «я подумаю»! Що тут думати, Христино? Зрештою, ти заміжня дівчина! Які можуть бути побачення?! — закричав Рома.

– Ось такі прості побачення! Якщо ти гуляєш за моєю спиною, то і я можу! — з серйозним виразом обличчя вимовила я, тим самим розлютивши Рому ще більше.

– Так ти думай своєю головою хоча б трохи! Я тобі не зраджував! Що мені зробити, щоб ти повірила?! Труси вірності почати носити?! — пробурчав він.

– Мені нічого від тебе не потрібно... — сухо відповіла я, дивлячись вниз.

– А що і від кого тобі потрібно?! Від Дениса?! Та ти навіть не знаєш, яка він людина! Він трахне тебе у всіх позах і навіть забуде, як тебе звали! Чому ти досі цього не розумієш?! — наша розмова тривала на підвищених тонах.

– Так нехай трахне! Нехай! Це буде кращий варіант, ніж жити в невідомості, відчувати постійні ревнощі і знати, що на мені одружилися через спадщину! — я штовхнула Рому рукою, намагаючись вибратися з його обіймів, але він лише схопив мене за лікоть і знову притиснув до стіни.

– Поки ти моя дружина, тебе ніхто не буде торкатися! Сподіваюся, я тобі чітко пояснив?! Я живу з тобою не через гроші і не через спадщину! Так було раніше, але ти мені подобалася з самого спочатку, розумієш? — Рома намагався спокійно мені пояснити, але все ж було чутно нотки напруги.

– Раз ти сам заговорив про симпатію... Ми з тобою живемо разом вже два місяці. Так, цього мало, щоб пізнати один одного, але, щоб з'явилася хоч крапля якихось почуттів, цілком достатньо. Скажи, що ти до мене відчуваєш?Крім напруги в своїх штанях! — я задала найважливіше питання, яке вирішить сьогодні все. Я хочу бути коханою, а не просто секс-іграшкою.

– Я ж сказав, що ти мені подобаєшся, — тихо вимовив Рома, дивлячись мені в очі.

І ця відповідь вбила в мені всю надію, яка горіла в мені яскравим вогнем.

– Значить, я тільки подобаюся? — сухо уточнила я, спокійно прибираючи його руку зі свого плеча і роблячи пару кроків, стаю поруч. – Подобатися може й собака або вуличний кіт!

– Що ще ти хочеш почути від мене? Я не романтик... Я не вмію говорити красиві слова, — став виправдовуватися він.

– Тоді я йду від тебе... — спокійно відповівши, я попрямувала до виходу.

– Як це йдеш? Ти зараз серйозно? — здається, Рома був у ступорі.

– Цілком серйозно.

– Але навіщо? Що я зробив не так? — в його очах виднівся відчай.

– Добре, спробуй переконати мене залишитися! Покажи, що все це не дарма! — я дала йому останній шанс, бажаючи почути «Залишайся зі мною. Я тебе кохаю».

Але замість цього Рома підійшов до мене якомога ближче і, обхопивши мене рукою, він впився в мої губи, пристрасно цілуючи і втискаючи в своє тіло. Його ароматний парфум остаточно затуманив мою голову.

Холодні пальці торкалися моєї шкіри, піднімаючи край блузки, щоб пробратися всередину. З мене вийшов тихий стогін, коли я відчула, як його долоня накрила мої груди. І ось в цей момент мене ніби облили крижаною водою і тут же осяяло!

Ось так він хоче змусити мене залишитися. Все призводить до сексу. Всі його починання починаються саме з інтиму і це мучить мою душу ще сильніше. Між нами немає любові. Тільки одна пристрасть і бажання задовольнити фізіологічні потреби. Набравшись сміливості, я перервала ніжність Роми і зробила пару кроків назад, поправляючи свою блузку.

– Щось сталося? — з нерозумінням сказав він; глибоко дихаючи від хвилювання.

Невже, він так ніколи і не зрозуміє...

– З моменту нашої зустрічі я мріяла про те, щоб одного разу ти мене полюбив. Щоб не лише трахав у себе на столі... А любив. Від тебе я не бачу нічого, крім бажання мене трахнути, для здійснення не обов'язково моя присутність. Перепрошую, але далі наші шляхи розходяться, — ледве стримуючи сльози, вимовила я.

– Христино, чому ти зробила такий висновок? З того, що я хочу тебе завжди і всюди? Ти просто не знаєш, що я насправді до тебе відчуваю. Просто потрібно подивитися глибше, розумієш? — він взяв мою руку і поклав на серце.

– Не розумію... Тому що за весь цей час ти жодного разу не заїкався про почуття. Тебе все влаштовує. Хороша прибуткова компанія, красуні під боком, що виляють перед тобою задом, а вдома лялька, з якої можна зняти будь-який стрес і напругу. А я хочу дітей, Ром... Хочу справжню сімʼю. І щоб мої діти росли в люблячій родині, – самотня сльоза покотилася по моїй щоці.

– Це ж не питання, Христино... Я готовий, хоча б зараз! — радісно сказав він, розквітаючи на очах

– А ось я в цьому сумніваюся... Тому що між нами все скінчено, Ром. Документи на розлучення, передаси своєму водієві. І не хвилюйся, я не заберу у тебе ні копійки. Мені не потрібні твої гроші. Крім того, як і все інше... Прощавай!