Раді Вас бачити!

Ми повернулися назад до залу через деякий час. Нам знадобилося двадцять хвилин, щоб вгамувати свій запал, заспокоїтися і усвідомити той факт, що нас дійсно тягне один до одного.

Врятувати сукню від вина так і не вдалося, та й вже не було сенсу. Вечір повільно наближався до кінця, і ми з Ромою виходили з ресторану, міцно тримаючись за руки, ніби боялися, що нас щось може розлучити. Нас вже чекав водій чоловіка, тому ми швидко розмістилися на задньому сидінні.

– Додому? — запитав Рома, поклавши свою руку мені на коліно.

–Так, я хочу відпочити, — відповіла я, відчуваючи слабкість у всьому тілі.

– Може, переїдеш до мене? — пролунало питання, яке змусило мене задуматися.

– Ти ж знаєш мою відповідь. Я хочу остаточно все вирішити з Сашком і тоді, можливо... — я не встигла закінчити свою думку, тому що Рома мене перебив.

– Ну, звичайно! Ось тоді... Можливо... Сотні причин. Якщо Саша – це така проблема, давай я з ним поговорю. Скажу так, як є, і у нього просто не залишиться вибору, — він торкнувся внутрішньої поверхні мого стегна, і я втиснулася в сидіння, косо дивлячись на Рому.

– Просто дозволь мені закінчити минулі стосунки. Мені потрібно з ним поговорити. Я не хочу мати ворога за спиною, — я спробувала стримати стогін, коли відчула його долоню під моєю сукнею.

Але водій робив вигляд, що цього не помічає.

– Я дозволю, тільки якщо пообіцяєш подумати про переїзд до мене, — прошепотів він на вухо, погладивши мене через тканину мереживних трусиків, трохи притиснувши клітор.

Я здригаюся, рефлекторно міцно стискаючи коліна.

На обличчі Роми з'являється задоволена посмішка, і він відразу ж прибирає свою руку, поправивши поділ сукні.

– Можна, я задам тобі одне питання? — раптом вимовив він, обнявши мене за талію.

– Звичайно, питай.

– Твоє тіло шалено піддатливе. Воно тане лише від одного мого дотику. А твій оргазм — це щось, просто ціла буря емоцій, за якою приємно спостерігати. Невже твій хлопець ніколи цим не користувався? Чи не приносив тобі задоволення? — тихо прошепотів він на вухо, прикусивши мочку.

Це питання мене збентежило. Я не очікувала, що Рома вирішить задати його саме зараз. Хоча і розуміла, що цю тему обійти стороною просто не можна було.

– По мені так видно, що у мене не було нормального сексу? Втім, як і нормального чоловіка, — засміялася я, сама над собою.

– Це дійсно помітно. Ти прекрасна, правда... Просто тобі попався той, хто не зміг викликати навіть половини тих емоцій, які сьогодні подарував тобі я. Але обіцяю, що я виправлю його помилку і покажу тобі справжній світ почуттів.

«Справжній світ почуттів». Ці слова застрягли в моїй свідомості, не бажаючи його залишати. Я дійсно цього хочу. Я не буду питати, звідки у Роми стільки досвіду і скільки у нього було дівчат до мене. Я не люблю влаштовувати такого роду допити, намагаючись дізнатися про минуле. Навіть якщо їх було більше ста, для мене це нічого не означає. Тому що він зараз сидить поруч зі мною, даруючи всю свою ласку, і це чудово.

До мого під'їзду ми приїхали досить швидко. Мені не хотілося йти, але моральна і фізична втома говорила мені інше.

– Не будуй планів на завтра, я хочу провести вечір з тобою, — сказав Рома, допомагаючи мені вийти з машини.

– Взагалі, я планувала завтра зайнятися роботою.

Занадто підозріло те, що мене досі не дістають дзвінками і не вимагають повернутися з мого «лікарняного».

– Христино, моя жінка не повинна з ранку до вечора сидіти в офісі. Я забезпечу тебе всім, що тільки побажаєш.

Це сон чи такі чоловіки дійсно існують? Звідки стільки довіри до мене?

– Ти натякаєш на те, щоб я не працювала? Перепрошую, але я так не можу... Не люблю сидіти вдома, просиджуючи диван. Моє життя — це вічний рух і саморозвиток.

– Тоді у мене є інша пропозиція. Працюй в моїй компанії. Будемо знаходитися під одним дахом. Хіба це не гарна пропозиція? — блискучі очі мене зачаровували.

– Обіцяю подумати. А зараз мені треба йти. Дякую тобі за цей вечір, — відповіла я, обіймаючи його за плечі.

– Не дякуй, я ще не встиг нічого для тебе зробити, — він впився в мої губи, залишаючи за собою приємний солодкий смак. — Я завтра зателефоную.

– Добре, буду чекати.

Попрощавшись, я попрямувала до свого під'їзду. Відчинивши двері в квартиру, я зовсім не здивувалася, що тут нікого немає, і не було. Все, що я залишила після себе, збираючись в поспіху, так і лежало на своїх місцях, навіть не пересунувшись на метр. Чому Сашко не повертається додому? Невже, це робота є причиною того, що він вже вкотре не ночує вдома? Ніколи в це не повірю!

Знявши з себе забруднену сукню, я направилася в душ, де під струменем теплої води змивала з себе все, що накопичилося за цей день. Нарешті змивши тону косметики і накинувши веселу піжаму з пандою, лягаю в холодне ліжко, все ще в надії, що Сашко хоча б завтра зважиться відвідати свою квартиру.

Заснути мені вдалося не відразу. Зʼявилися набридливі думки і приємний ниючий біль між ніг, нагадуючи мені про те, як пристрасть накрила мене з головою. Хочу ще раз це відчути. Знову і знову!

 Коли я остаточно заснула, в квартирі почувся шелест. Перша думка, яка прийшла мені в голову, це те, що сюди увірвалися злодії, сподіваючись щось вкрасти. Але трохи пізніше я побачила зовсім інше. І чорт, краще б це був ґвалтівник!

Почувши голоси, я без роздумів піднялася з ліжка, і тихо попрямувала до передпокою. Навколо була темрява. Тому я довірилася своєму слуху і не поспішала включати світло.

– Зніми трусики, – почувся голос Сашка, який призначався швидше за все своїй супутниці, яка вже ахала і охала під ним.

Як цікаво виходить...

– Що, прямо тут? Я думала, що ми зробимо це в спальні, — я почула дуже знайомий мені жіночий голос.

– Не змушуй мене це робити!

Не бажаючи спостерігати за цими прелюдіями, які, як Сашко мені казав, йому зовсім не подобаються, я ввімкнула світло, склавши руки перед грудьми.

Ах, яка краса!

Переді мною дійсно стояв практично колишній хлопець з напівоголеною дівчиною. Здається, це та сама Настя. Та, яка просто колега. Та, яка просто надсилала йому повідомлення вночі. І чорт візьми, та, яка просто коханка його боса! Дивовижне видовище!

–Ну, привіт, — сказала я, з насмішливим поглядом.

– Христина? Що ти тут робиш? — перелякано запитав Саша, випустивши з обіймів цю блондинку. Дивно почути це питання, враховуючи той факт, що я завжди ночую вдома.

– Як бачиш, я тут живу. А ти, коханку додому привів? Вирішив познайомити? Що ж, я Христина, його колишня дівчина. А ти та сама Настя? — звернулася я до нової знайомої, очі якої залізли на лоб.

– Ти не так все зрозуміла, — сказав колишній, схопивши мене за руку.

Фу! Мені потрібно обробити це місце спиртом! Хто знає, кого він ще торкався!

– Не виправдовуйся. Мені наплювати на тебе. І так, я йду. Назавжди! — нарешті вимовила те, що так хотіла сказати останні два дні.

– В сенсі, йдеш?

– Я вийшла заміж. І щоб ти знав, в сексі він набагато кращий за тебе! — на видиху вимовляю я, намагаючись запам'ятати здивований вираз обличчя колишнього. Потім я розповім Наталці, і ми добре з цього посміємося.

– Що ти щойно сказала?

– Те, що я від тебе йду! І зроблю це прямо зараз! – розвертаюся і йду до спальні, збираючи свою валізу.

– Яка ж ти шльондра! — він слідує за мною. — Я вкладав у тебе свою душу, а ти...

– Ти нічим не кращий! — крикнула я.

Зачинивши за собою двері і розстібнувши валізу, я наполегливо почала складати свої речі. Більше моєї ноги не буде в цій квартирі! Ось так легко життя розставило все, на свої місця. І тепер я дивлюся на цей світ зовсім іншими очима.

–І куди ти збиралася? — було чутно за спиною.

– Мені ще раз повторити? Відвідай ЛОР-а. У тебе точно проблеми зі слухом! Я йду! Так буде набагато краще. Повір, у твоєму житті абсолютно нічого не зміниться. Ти будеш жити так, як і раніше, тягнучи всяких повій в квартиру. А я буду жити з чоловіком, який одружився на мені в перший же день нашого знайомства.

– Ти довірилася людині, яку не знаєш? — глузливо сказав Сашко.

– Всі ці роки я думала, що добре тебе знаю. Але як виявилося, рису мудака я так розгледіти і не встигла! Тому, так, я довіряю йому більше, ніж тобі.

– Ось як? Тоді поспішу тебе засмутити. З цієї квартири ти нічого не забереш з собою! — він перекрив мені шлях.

– Це мої речі! Нічого твого я не брала.

– Твої, ось тільки ти, напевно, забула, що цей одяг купував тобі я. Відповідно, хочеш піти — йди, але свою валізу залишаєш тут.

– Що ти собі думаєш?! — закричала я, бажаючи вдарити його чимось важким.

– А ти думала, що зі мною все буде просто? Забирай документи, переодягайся і йди.

– Мені потрібні мої речі, – суворо промовила я, згадуючи про свої дорогі наряди.

– Мене це мало хвилює. У тебе є п'ять хвилин.

Я розумію, що піти проти нього не можу, адже половину мого гардеробу дійсно купував колишній. Зітхнувши, взяла сумку, склала свої документи, прикраси та заощадження, які відкладала на чорний день.

І, мабуть, він настав. Решту залишаю тут.

Ніколи не могла подумати, що залишуся практично голою, ще й на вулиці. Де ж мені тепер ночувати?

Мовчки вийшла з квартири і спустилася вниз по сходах, міцно тримаючи в руці телефон. І кому зараз дзвонити? У кого попросити залишитися хоча б на ніч?