Раді Вас бачити!

Не бажаючи псувати вечір своїми дурними здогадами, я просто прийняла нашу дивну поведінку за невелике алкогольне сп'яніння. Тому, попиваючи ще один червоний коктейль, ми із захопленням спостерігали за стриптизером, який вже почав оголювати своє прекрасне накачане тіло. Те, як ми пищали при його вигляді, пояснити було важко.

Звідки у мене взагалі з'явилася така любов до напівоголених чоловіків, котрі танцюють на пілоні? Знову у всьому винен цей чудо-коктейль?

Дівчата кричали «Зніми все!». У той час, як незнайомці за сусіднім столиком повертали свої голови і захоплено дивилися у наш бік.

Раптом високий підкачаний стриптизер підійшов до нас, танцюючи практично приватний танець. Я ніби зачарована дивилася на те, як пластично він рухався і не могла повірити, що бувають насправді такі красені. Не втримавшись, я відсунула край його нижньої білизни і діставши з кишені гарненьку суму, залишила її всередині, торкаючись пальцями приємної на дотик шкіри.

Здається, мені зараз точно знесе дах! А ні, вже знесло!

Але тут сталося те, чого точно ніхто з нас не очікував. Стриптизер підійшов до мене максимально близько і міцно впився в губи, подарувавши декілька секунд неймовірного задоволення.

Подруги відразу закричали «Ооооо», а я відчувала, що ось-ось втрачу самоконтроль. Ось, що відбувається з дівчиною, яка не отримує потрібної кількості чоловічої уваги. Коли стриптизер відірвався від моїх губ, я почула тихий голос.

– Дякую, крихітко, – прошепотів він і попрямував до наступного столика.

Я почервоніла і відчула, як моїм тілом опанував вогонь. Ще жоден чоловік так пристрасно мене не цілував, а тим більше стриптизер. Буде що розповісти онукам.

– Не знаю, як тобі, сподобалося чи ні, але з боку це був вбивчий поцілунок! Прямо, як назва цього коктейлю! – захоплено вимовила Наталка, широко посміхаючись.

– Вбивчий поцілунок? Де ти відкопала цей коктейль? – поцікавилася я, дивлячись на назву напоїв у коричневій карті бару.

– Як це де? Ось в тій, червоній! Там такі цікаві назви... – відповіла Марина, простягнувши мені карту.

Я вихопила її з рук подруги і максимально уважно оглянула сторінки. Зовсім маленьким шрифтом внизу повідомлялося про те, що всі коктейлі з цього меню були з додаванням наркотиків.

Мамо рідна, що ця дурепа замовила?!

– Ну що там таке? Ти аж зблідла! – поцікавилася Наталка.

– Всі напої з додаванням наркотиків! – закричала я, намагаючись донести інформацію до подруг.

– Христино, від декількох коктейлів нічого поганого не буде. Ми один раз живемо! І тому, пропоную кожній з нас загадати бажання, – знову щось вигадує Марина.

Хтось може заспокоїти цю жінку?!

– Яке ще бажання? – уточнила я.

– Ти що, ніколи не дивилася фільмів на подібну тематику? Потрібно загадати те, що ти дуже хочеш, і випити ось такого коктейлю. Так би мовити, для кращого ефекту.

– А мені подобається ця ідея! – посміхнулася Наталка, потягнувшись за своїм келихом.

Господи! Мозок моїх подруг остаточно їх покинув!

– Давайте я почну першою? – сказала Марина, тримаючи в руці келих. – Я хочу собі оригінальне татуювання.

– А я хочу змін у своєму житті! Щоб зовні змінилася і себе ні за що не впізнала! – підхопила ідею Ната.

Залишилася тільки одна я. І чого б я хотіла?

Мабуть, того, чого я чекаю вже три роки.

– Я хочу прокинутися в одному ліжку з чоловіком, за котрого вийшла заміж, – відразу ж сказала я і спорожнила весь келих.

Але раптом я помітила пильний погляд дівчат. Щось цікаве відбувалося за моєю спиною. Я обернулася і побачила трьох високих темноволосих чоловіків, які прямували до нас, тримаючи в руці ті самі нещасні коктейлі темно-червоного кольору.

– Привіт! Можна скласти вам компанію? – запитав один із них, широко посміхаючись.

І тут мій мозок остаточно відмовився думати і, здається, вирішив звалити від мене на берег океану.

Тому що з цього моменту я абсолютно нічого не памʼятаю. Повний провал…

****************************************************

Прокинутися для мене стало найскладнішим завданням. Ліжко було жахливо твердим, через, що на моєму тілі точно залишаться синці. Не відкриваючи очей, я провела рукою по простирадлу і відчула поруч із ще одну людину.

Без одягу!

Різко розплющивши очі, намагаючись сфокусувати погляд, я побачила поруч із собою оголеного чоловіка, який солодко спав, обіймаючи подушку однією рукою.

Ні-ні! Тільки не треба говорити, що я з ним переспала!

Відразу ж підняла ковдру, щоб переконатися, що на нас є хоча б шматочок якогось одягу. І з полегшенням видихнула. Незнайомець був у трусах, так само, як і я.

Але…

А де власне мій бюстгальтер?

Я так хотіла зайнятися його пошуком, але мою увагу привернула ця чортова кімната: зашарпані темні стіни, старе скрипуче ліжко, збоку маленьке вікно з яскраво-помаранчевими шторками, на яких була намальована кукурудза, а посередині був телевізор.

Куди ж я потрапила?

До мене прийшло розуміння того, що ця кімната зовсім не схожа на готель. Швидше якийсь підпільний цех наркодилера! Невже ми дісталися і до нього?

Я повільно закрила очі і порахувала до десяти, сподіваючись, що це просто страшний сон. Поруч почулося жіноче зітхання, і я відразу поглядом почала шукати своїх подруг.

Куди вони поділися?

Раптом, як зомбі з фільмів про апокаліпсис, поповзла Марина, хапаючись рукою за ліжко. Зовнішній вигляд, звичайно, у неї був не дуже. Але вона принаймні була в одязі, на відміну від мене!

– Христя... Де ми знаходимося? Ти хоч щось пам'ятаєш? – протягнула вона, сівши поруч зі мною. Де це диво спало, я навіть боялася уявити.

– Ти думаєш, я знаю відповідь на це питання? Після того чортового коктейлю я нічого не пам'ятаю! – прохрипіла я, прикриваючи руками свої оголені груди.

– А це хто? – засміялася Марина, вказуючи пальцем на незнайомця.

– Він схожий на одного з тієї трійки, яка вирішила з нами познайомитися. Невже я зрадила Сашку?!

– Давно вже пора... Дивись, який поруч з тобою красень лежить! Справжній жеребець! Брюнет, та ще й з таким тілом… Все, як ти хотіла.

І тут я відчула, немов мене вдарила блискавка! Я ж загадувала бажання…

Придивилася краще до цього чоловіка. Точно! Ось він, мій ідеал, лежить поруч зі мною. Хто мене взагалі тягнув за язик?!

Не витримавши цієї напруги, я схопила його за руку, змушуючи прокинутися. Красунчик заворушився, важко дихаючи, і розплющив очі, дивлячись на мене.

Що не очікував, що можеш прокинутися в ліжку з незнайомкою? Чесно кажучи, я теж цього не очікувала.

– Ти хто? – запитав він своїм оксамитовим голосом.

– А ти не пам'ятаєш? Я Христина, а це моя подруга Марина. А тебе, як звуть?

– Я Рома, – коротко відповів він і відсунув ковдру. – Я ГОЛИЙ?!

– Як бачиш, я теж... – я опустила донизу руки, зовсім забувши, що досі сиджу без бюстгальтера.

– Бачу, бачу, – засміявся мій новий знайомий, оцінивши своїм поглядом мою фігуру. – Так, дівчатка, з вами мені, звичайно, було весело. Напевно... Але мені треба з вами прощатися, – він встав і попрямував до стільця, де лежали його речі.

– Тобто, ти підеш, залишивши нас тут самих? – невдоволено пробурмотіла я.

– А що ти хочеш мені запропонувати? Може, мені тепер ще одружитися на тобі?

Просто ловіть мою щелепу... Де ми знайшли такого розумного?!

– Перепрошую, Ромчик. Але ти будеш вимушений затриматися, – Марина перекрила йому прохід. Якщо подруга налаштована серйозно, то жоден чоловік не зможе їй відмовити.

– Це ще чому? Ні, дівчатка. Я сьогодні не в тому стані, щоб з вами розважатися. Робота чекає. Ви не думали, може, у мене є дружина чи дівчина? – почав виправдовуватися наш знайомий, паралельно накидаючи на себе пом'яту сорочку.

– Дивно, що ти згадав про неї, коли вже їй зрадив, – буркнула я.

Ніколи не перестану дивуватися чоловічій логіці. Люблю одну, але сплю з іншою...

– Можливо, між нами нічого і не було... У будь-якому випадку, я залишу тобі свій номер телефону, – він дістав з кишені візитку і простягнув мені.

«Поляков Роман Сергійович та його номер телефону»

– А я відчуваю, що між нами щось було, — я продовжую обурюватися, не збираючись відступати.

– Тоді вітаю, у тебе був найкращий секс у житті, — Рома нахабно посміхнувся. – Все, було приємно познайомитись, але мені потрібно йти.

– Ні. Ти залишаєшся тут! – суворо вимовила я, поклавши руку йому на плече.

– Це ще чому? – він підняв від подиву брови.

– Тому, що тільки ти зможеш допомогти згадати, що відбувалося в тому клубі. Ми ж там познайомилися? – запитала я, все ще сподіваючись, що цей Ромчик не стриптизер.

– Ніби, там... Мені дійсно потрібно бігти, мій номер у тебе є. Хочеш поспілкуватися або зустрітися – дзвони і я із задоволенням проведу з тобою свій вільний час.

– Йдіть сюди. Ви повинні це побачити! – здивовано вимовила Марина, дивлячись у вікно.

Ми з Ромою переглянулись і повільно крокуючи, підійшли до моєї подруги. Те, що ми побачили, повністю нас шокувало.

– Ромчик, здається, тобі доведеться затриматися. Тому що ми в Лондоні!