Спочатку:
На сторінку книги
Офіс: “дрібний блок” і чужий інтерес.
В офісі було світло й звично. Катерина зосереджено працювала над допоміжним тендером «Північний квартал» - це був локальний блок логістичного розрахунку в рамках великого міського проєкту «Atrium City». Основний пакет документів ішов окремо, через вищий менеджмент, але транспортна модель мала очевидні перетини - і саме це робило її роботу важливою, особливо для неї.
— Якщо ми трохи змінимо маршрут постачання, - тихо проговорила Катерина, вказуючи олівцем на екран, - то зможемо зменшити логістичні витрати майже на 2,6 відсотка.
— Молодець, - Петро Валентинович кивнув. - Це “дорослий” хід.
Катерина відчула те тихе тепло в грудях, яке буває не від компліментів, а від того, що тебе нарешті бачать по ділу.
Денис з’явився біля її робочого столу пізніше, якраз тоді, коли Петра Валентиновича не було на місці. Він підійшов тихо, тримаючи руки в кишенях штанів.
— Ти вже в “Північному”? - спитав він Катерину.
— Так.
— Можеш скинути мені робочий файл? Просто гляну одним оком, чи не перетинається там щось із нашими глобальними розрахунками по «Atrium City».
Катерина трохи нахилила голову вбік, уважно подивившись на заступника. Усередині увімкнувся звичний внутрішній запобіжник.
— А це в моїй зоні відповідальності? Я маю право ділитися цими цифрами?
— Формально - ні, - Денис безтурботно знизав плечима. - Але ми ж тут усі в одному човні. І я просто не хочу, щоб тебе потім раптово «прибило хвилею» через якусь дрібну неузгодженість, - сказав він легким, майже дружнім тоном, ніби це була щира турбота.
Оце “тебе” Катерина почула чітко. І їй не сподобалось. З’явилося відчуття фальші, яку вона не могла пояснити.
— Добре, - спокійно відповіла вона, повертаючись до клавіатури. - Я зараз перешлю файл вам на пошту. І додам Петра в копію листа, щоб він був у курсі.
Денис усміхнувся - швидко, натягнуто, хоча в очах на мить милькнула розгубленість.
— Ого. Дисциплінована. Вадим Кирилович би оцінив.
У Катерини лишився по спині холодок. Вона провела Дениса поглядом, відчуваючи, як ейфорія від успішного робочого дня стрімко зникає. Чому він взагалі прийшов саме зараз? І навіщо йому цей «дрібний блок», якщо він займається масштабними стратегічними питаннями компанії?
