Не буває випадкових зустрічей. Кожна людина в нашому житті зустрічається не просто так. Яку ж мету мало на увазі провидіння, поставивши на життєвому шляху Лери цього чоловіка? Біль втрати, наслідки помилкового вибору і важкий життєвий урок не зламали дівчину, змусивши незважаючи ні на що прагнути виправити становище. Для досягнення заповітної мети обставини змусили її шукати допомоги в таємничих сил природи.

Що робити, якщо батько ставиться до тебе як до капіталу, який можна вигідно вкласти? Шукати шляхи, щоб уникнути ненависної долі.
Чи заслуговуєш ти на чиюсь любов, якщо навіть рідному батькові не потрібна? Не спробуєш – не дізнаєшся.
Чи зневіришся, коли не пощастило? Кохання варто будь-яких старань і зусиль.
Але наскільки тебе вистачить, якщо його вірність іншій дівчині – єдина чеснота, що притягує тебе до нього?

Артур звичайний сільський хлопець. Він чесний, добропорядний, працьовитий, розумний. Хлопець добре вчиться і допомагає вдома по господарству. А ще він самотній відколи зник його батько – Олег. Він вже давно не бачив свого тата, котрий поїхав кілька років тому на заробітки і пропав. Втім, Артур не полишає надії, що колись він таки повернеться.
Але найгірше це те, що він завжди залишається чужим. Чужим в класі. Чужим серед знайомих. Чужим всюди. Бо однолітки його не розуміють і тихцем підсміюються з його ставлення до багатьох речей. І лише в книгах він знаходить свій спокій і розраду.
Та все рано чи пізно змінюється і приходить момент, коли все старе втрачає свій сенс, минуле втрачає владу над ним а доля повертається обличчям до Артура і робить вкінці-кінців його своїм улюбленцем.

Слада - дочка відомого та шанованого у містечку священника. Слухняна та покірна дівчина завжди виконувала волю батьків, а за найменшу провину щиро каялася, на колінах вимолюючи прощення у Діви Марії.
Для парафіян священник Дем’ян був взірцем побожності та мудрості. Це було ще однією причиною для сліпої довіри Слади до батька.
Із малечку дівчина була заручена з молодим боярином Іваном. Красивий та сильний хлопець назавжди полонив серце Сладислави. Здавалося, її доля давно вирішена.
Попівна не противилася своїй участі. Проте одного дня все змінилося. Дивна поведінка батька, обман коханого – усе це перевернуло світ Слади з ніг на голову та стало причиною трагедії.

Книга заснована на реальних подіях, які відбувалися у Станіславові (сучасний Івано-Франківськ) на початку 18 століття.
Софія - переселенка з прифронтового міста. Вона переїжджає до Франківська у надії віднайти втрачений спокій. Проте випадково відчиняє двері, які краще було тримати замкненими.
Нічне місто дихає спогадами з нотами жасмину.
Ім'я, яке було стерте понад триста років, знову звучить із забуття.

Сім синів Сатани змагаються за його милість.
Наймолодший, Віктор, не бажає чекати століть, поки батько дарує силу наступному. Його метод — спокуса. Він обирає безгрішних, бо одна зруйнована невинність варта купи грішних душ.
Еліза стає першою жертвою його спокуси — досконало оскверненою душею, яку він готує як подарунок для батька. Але втручання брата Саймона, одержимого даром спалення грішних, руйнує все, викликаючи розслідування й паніку. На слід підпалювача виходять журналістка-ясновидиця Марія та детектив Мерк.
Поки Марія наближається до правди, Віктор знаходить нову ціль — Лідію, подругу Елізи, чиє серце він прагне підкорити так само витончено, як колись спокушав її подругу.

Каору навчився жити так, ніби біль — єдине, що доводить його існування. Після смерті сестри й юності, зламаної зрадою, покинутістю та байдужістю, він більше не чекає ні на любов, ні на порятунок.

Та майже через шістнадцять років у його життя повертається Дей — той, хто колись був усім, але й досі називає свої почуття чим завгодно, тільки не коханням.

Холодний, стриманий і небезпечний, Дей ранить навіть мовчанням. Він торкається Каору так, наче той досі належить йому, і не відпускає ні на крок, повільно знищуючи.

А тим часом у темряві поруч прокидається щось, що знає всі їхні таємниці та бажання.

«Дистанція» — роман про руйнівну любов, яку неможливо визнати вголос, і про того, хто надто пізно розуміє: іноді врятувати когось — означає спершу перестати ламати людину власноруч.

Що робити, якщо персонаж твоєї книги раптом з’являється просто перед очима?

Саме це стається з Стеф, коли вона зустрічає Рей — дівчину, яка до болю схожа на чоловіка з її роману, того самого, кого Лін роками створювала у своїй уяві.

Але проблема в тому, що Скай — не він. І зовсім не така, яким мав бути її ідеальний книжковий образ.

Тому що вигадані персонажі ідеальні лише на сторінках. А в реальному житті перед Лін — жива людина. Людина, яка носить маски, приховує справжні почуття і має власні таємниці.

То що це: звичайний збіг чи доля, яка вирішила пожартувати?

І чи готова Лін дізнатися, ким насправді є та, що випадково стала відображенням чоловіка, народженого її фантазією?

П'ятнадцять днів без нього
Для світу — це лише мить, цифра в календарі. Для трьох людей — це вічність, розтягнута між першим шоком і нестерпним усвідомленням.
Грач на позиціях намагається не збожеволіти від тиші. Олена вдома намагається не збожеволіти від порожнечі. Сергій у Києві намагається не збожеволіти від реальності.
Максим Демченко пішов у сіру імлу й не повернувся. Він залишив по собі лише незавершені шахові партії, вистиглу чашку чаю та запах, що з кожним днем стає дедалі слабшим.
Це книжка не про фронт. Це книжка про те, що залишається, коли людина зникає, але її присутність стає важчою за будь-яку броню. Про п'ятнадцять днів, які навчать жити заново.

Ярина навіть не уявляла, що одного дня опиниться у замку загадкового Володаря Тіней. Морок викрадає її не заради влади — він щиро кохає дівчину й хоче, щоб вона стала його дружиною. Спочатку Ярина боїться його, але, зазирнувши в душу Морока, бачить там доброго й самотнього чоловіка. Його пісня, сповнена любові, торкається її серця, і Ярина відповідає взаємністю.

Та її дядько не приймає їхнього кохання й стирає Ярині пам'ять про Морока, занурюючи її в чарівний сон. Тоді Володар Тіней вирушає у небезпечну мандрівку за золотим осіннім листочком, що має силу пробуджувати забуті спогади.

🍂 Чи зможе Морок повернути Ярині пам'ять і довести, що справжнє кохання сильніше за будь-які чари?

Юлія давно навчилася жити так, ніби Покровськ залишився лише словом у новинах і зв’язкою ключів, які більше нічого не відкривають. Але стара коробка з маминими речами повертає їй те, від чого вона тікала: фотографії міста, перший поцілунок, невислане зізнання Олександра і любов, що не встигла сказати головне. Колись вони мріяли вирватися з Покровська, сварилися, сміялися й цілувалися так, ніби місто належало тільки їм. Тепер воно недосяжне, окуповане, але живе в пам’яті тих, хто втратив дім. Юлія починає писати книгу про людей, які носять свої міста всередині, а Олександр знову з’являється в її житті — з болем, сарказмом, провиною і шансом на розмову, що запізнилася на роки. Це історія про кохання, яке не врятувало минуле, але може відчинити майбутнє для них двох і для міста у серці знову.

У старій дерев’яній скриньці, знайденій біля покровської липи, Юлія та Олександр знаходять сотні записок з іменами тих, кого місто відмовилося забути. Серед них — живі й мертві, герої та зрадники, рятівники й ті, кого пам’ять воліла б виправдати занадто легко. Коли частина списку потрапляє в мережу, архів перетворюється на поле битви за право бути згаданим, викресленим або почутим по-справжньому. Юлія прагне зберегти кожне ім’я, Олександр боїться, що пам’ять знову стане судом. А стара липа мовчки тримає чужі таємниці у своїй корі й веде їх до дороги, якою, можливо, ще можна повернутися додому. Це роман про любов, провину, пам’ять без прикрас і про те, що людське життя ніколи не вміщується в один підпис. Бо ім’я — не медаль і не вирок, а двері до історії, яку ніхто не має права привласнити.