У старій дерев’яній скриньці, знайденій біля покровської липи, Юлія та Олександр знаходять сотні записок з іменами тих, кого місто відмовилося забути. Серед них — живі й мертві, герої та зрадники, рятівники й ті, кого пам’ять воліла б виправдати занадто легко. Коли частина списку потрапляє в мережу, архів перетворюється на поле битви за право бути згаданим, викресленим або почутим по-справжньому. Юлія прагне зберегти кожне ім’я, Олександр боїться, що пам’ять знову стане судом. А стара липа мовчки тримає чужі таємниці у своїй корі й веде їх до дороги, якою, можливо, ще можна повернутися додому. Це роман про любов, провину, пам’ять без прикрас і про те, що людське життя ніколи не вміщується в один підпис. Бо ім’я — не медаль і не вирок, а двері до історії, яку ніхто не має права привласнити.