Після листів, що повернули місту голос, до архіву Покровська надходить важка металева коробка з п’ятдесятьма двома ключами. Один із них має чорну бірку з написом «Тиша». Юлія бачить у знахідці новий шлях до збереження пам’яті, а Олександр — небезпеку відчинити те, що люди свідомо залишили замкненим. Ключі ведуть до чужих квартир, майстерень, сховищ, старих записів і родинних таємниць. Коли уривок приватної касети з’являється в мережі, архів опиняється під ударом, а довіра між Юлією та Олександром тріщить. Їм доведеться зрозуміти, де закінчується правда й починається вторгнення, чи дає любов право знати все і чому іноді найвідповідальніший вчинок — не відчиняти двері, навіть коли ключ уже лежить у твоїй долоні. Тиша має власника а кожен замок іноді береже не таємницю, а чиєсь право мовчати.