Артур звичайний сільський хлопець. Він чесний, добропорядний, працьовитий, розумний. Хлопець добре вчиться і допомагає вдома по господарству. А ще він самотній відколи зник його батько – Олег. Він вже давно не бачив свого тата, котрий поїхав кілька років тому на заробітки і пропав. Втім, Артур не полишає надії, що колись він таки повернеться.
Але найгірше це те, що він завжди залишається чужим. Чужим в класі. Чужим серед знайомих. Чужим всюди. Бо однолітки його не розуміють і тихцем підсміюються з його ставлення до багатьох речей. І лише в книгах він знаходить свій спокій і розраду.
Та все рано чи пізно змінюється і приходить момент, коли все старе втрачає свій сенс, минуле втрачає владу над ним а доля повертається обличчям до Артура і робить вкінці-кінців його своїм улюбленцем.

Мені казали, що мій дар — це перевага. Вони не розуміли, що іноді найгірше покарання — знати, що відчувають інші. Я записував усе, що не міг сказати вголос. Те, що приховував від друзів. Те, що боявся визнати навіть самому собі. Це не історія героя. Це історія хлопця, який намагався не втратити себе у світі, де чужі емоції стали його власним тягарем. Мене звати Ред. І це мій щоденник.

Приквел до циклу «Колонія. Історія Ріки», написаний у формі особистого щоденника.