Вогник - чарівний котик. Він здатний рятувати дітей, даруючи своє світло. Але чим більше він допомагає, тим слабкішим стає сам.
Коли біда стається з його найкращим другом, Вогник ані секунди не роздумує...

Оповідання-фіналіст у конкурсі "Котики Forever"

Героїня, перебуваючи у творчому відрядженні, тимчасово оселяється у давніх знайомих у невеликому містечку. Господиня квартири - літня жінка, яка мешкає з двома дочками. Одна з них збирається заміж. Друга пильно приховує особисте життя. Дану селять з родичкою господині, яка повернулась з-за кордону. Разом з героїнею спостерігаємо, як загострюються старі сімейні конфлікти, з'ясовуються нові обставини життя членів родини. Коли з одним з них трапляється нещасний випадок, родичі досить дивно реагують на це... Застосовуючи логіку та інтуїцію, Дана намагається зрозуміти реальну картину того, що відбувається в родині. Що з очевидного - правда, а що - ілюзія?

Михайло - новий інтерн у приватній психіатричній клініці. Він не розуміє, чому його обрали серед багатьох претендентів у цю клініку, але він мріяв саме про цю роботу. Головний лікар викликає його для знайомства та дає йому особливе доручення...

Дана, дослідник та викладач, приїжджає в маленьке містечко до друзів відпочити. Але в день її приїзду виявляється, що пропали четверо друзів, одного з яких вона знає. Згодом, коли поліція знаходить зниклу компанію, всі дізнаються, що трапився злочин. Хто його здійснив та з яких причин - намагаються розібратися слідчий поліції та Дана. Чи зійдуться їх умовиводи? Дана розмірковує над тим, як все пов'язано в житті, а хтось... знаходить кохання.

Юна, вродлива, закохана Кіра зранку відправляється на екскурсію до знаменитих Антонієвих печер. За легендою, яку так люблять чернігівці, печерами блукає привід. Але навряд чи хтось хоче зустрітися з ним сам-на-сам, особливо Кіра. Та чи привід то чи провидіння?
Кірин день закінчується зовсім не так, як вона його планувала. За досить короткий час в її житті відбуваються неможливі зміни - хтось в ньому з'являється, когось вона втрачає. Час ставить перед героїнею запитання, проте відповіді вона має шукати самостійно... Час - це ріка, яка має свої вири!

Останні місяці нас супроводжує зовнішня темрява. Щоб не впасти, ми ходимо по будинку з ліхтариком.. Але є й внутрішня темрява - вона заповзає в наші душі, позбавляє опори. Що робити з нею?

Герої оповідання є вигаданими. Проте у художньому стилі автор досліджує питання, яке часто ставить й собі: хто ж є головним вчителем у житті людини?

Оповідвання з відтінком магічного реалізму. Його герої, які і всі ми, не здогадуються, що їх чекає "завтра", але вони передчувають його, проживаючи звичайний вечір свого звичайного життя...

Збірка новел і оповідань, куди увійшли твори автора про життя і стосунки людей, про складнощі життєвого вибору і силу почуттів.

Ця книга — відверта й тепла розповідь про шлях від окопів до лікарняної палати, від темряви без зору до весни, що знову розквітла перед очима. «Океан у пустелі» — це кілька місяців життя, де переплітаються фронтові будні, жарти між побратимами, тяжкі операції, сни, що рятують від самотності, і повернення до писання як до нового способу звучати. Це історія про втрату і водночас про здобуток: про людей, які залишаються поруч, про силу, що народжується в тиші, і про здатність знаходити океан навіть серед пустелі. Містить описи війни та поранень (без натуралістичних деталей), лікарняні сцени та відновлення після травм, поодинокі вульгаризми, чорний гумор, згадки про куріння та енергетичні напої. Вікове обмеження: 16+

Життя Лавра текло спокійно: дім із запахом теплого хліба, діти, що бігають босоніж, і земля, яку він знав до останнього камінця. Але одного дня все змінилося, і йому довелося вирушити у дорогу, що вела крізь втому, біль і холодні ранки без сонця. На цьому шляху він зустріне братерство й зраду, відчай і тиху підтримку, втратить і знайде більше, ніж міг уявити. “Сага про Лавра” — це подорож людини, яка, долаючи випробування, несе в собі світло дому, щоб навіть у найтемніший час пам’ятати, заради чого варто йти далі.

Її життя — ніби довгий кадр без монтажу: красиво, рівно, але ніби не про неї. Усе змінюється, коли вона дозволяє собі почути — що всередині порожньо.
Це не історія великого вибуху, а повільного світла, яке пробивається крізь стіни.
І про тремтіння моменту, коли вперше не відводиш очей — від себе.

Ніжна й атмосферна історія про випадкові зустрічі, які змінюють життя.
В осінньому парку, серед золотого листя й тихого шелесту вітру, молодий програміст Матвій знайомиться з Лірою — загадковою художницею з фіолетовим волоссям та рідкісним даром бачити більше кольорів, ніж інші. Їх зближує не лише випадок і мистецтво, а й тепла присутність вірної вівчарки Грейсі.
Кожна зустріч відкриває нові відтінки їхнього внутрішнього світу — від тихої радості й довіри до тривоги за близьких і надії, що народжується навіть у найпохмуріший день. Це історія про силу маленьких добрих вчинків, красу у простих моментах і про те, як у чиїхось очах можна побачити цілий всесвіт.

Зимова прогулянка матері й сина раптово перетворюється на розмову, до якої неможливо підготуватися. Хлопчик уважно дивиться на чужу родину — і вперше вголос формулює бажання, що давно живе всередині: мати тата.
Звичайні дні, наповнені сенсорними перевантаженнями, дитячими зривами, маминим виснаженням і тихими спробами втримати любов там, де болить найбільше. Питання про відсутнього батька з’являється знову і знову — в побуті, у грі, у гніві, у надії.
Напередодні Нового року хлопчик вирішує, що диво можна знайти самому. І вони вирушають туди, де, за його логікою, має з’явитися тато.
Засновано на реальних подіях...

Вона все життя слухалася батьків і боялася їх розчарувати. Коли коханий кликав її з собою у місто, страх залишився сильнішим за любов. Тепер, сидячи самотньо у великому старому домі, вона розуміє, що найбільша помилка її життя — це не зрада чоловіка, а те, що вона так і не наважилася жити своїм життям.

Артур звичайний сільський хлопець. Він чесний, добропорядний, працьовитий, розумний. Хлопець добре вчиться і допомагає вдома по господарству. А ще він самотній відколи зник його батько – Олег. Він вже давно не бачив свого тата, котрий поїхав кілька років тому на заробітки і пропав. Втім, Артур не полишає надії, що колись він таки повернеться.
Але найгірше це те, що він завжди залишається чужим. Чужим в класі. Чужим серед знайомих. Чужим всюди. Бо однолітки його не розуміють і тихцем підсміюються з його ставлення до багатьох речей. І лише в книгах він знаходить свій спокій і розраду.
Та все рано чи пізно змінюється і приходить момент, коли все старе втрачає свій сенс, минуле втрачає владу над ним а доля повертається обличчям до Артура і робить вкінці-кінців його своїм улюбленцем.

У світі, розірваному на тисячі фракталів після глобальної катастрофи, височіє Голка (Нідл) — вертикальне місто, що стало новим центром людства. Коли уламки реальності наближаються до нього, відкриваються портали в незвідані землі, повні небезпек, загадок і безцінних скарбів.
Лансо — незалежний дослідник і шукач скарбів, який заробляє не силою зброї, а знаннями. Разом із невеликою командою він першим ступає на нові території, розкриває таємниці фракталів і продає інформацію могутнім гільдіям. Але кожен новий світ має власні правила, приховані умови й небезпеки, до яких неможливо підготуватися заздалегідь.
Адже в грі, де ставки — реальні гроші, репутація й життя персонажа, справжньою нагородою стає не здобич, а шанс бути першим.

Даринка: я прийшла у новий клас після того як переїхала в інше місто. Для мене було несподіванкою, що я познайомлюсь з цікавим однокласником та дізнатись, що у цьому класі не все так ідеально як є на перший погляд.
Андрій: до нас в клас прийшла новенька дівчина. Вона здалась мені дуже приємною дівчиною. І так воно є, мила, добра, тендітна та ще й плюс до цього розумна. Ох, і важко їй буде вчитись у нашому класі.

Книга входить в цикл "Шкільне кохання"

«Мама, ти мене не віддаси?»

У цьому питанні — більше, ніж страх дворічної дитини. У ньому — тінь чужих образ і власного дитинства. У домі, де з’являється друга дитина, любов не зникає. Але з’являється тиша між словами, втома, що робить голос різкішим, і страх стати зайвою.

Вона намагається бути хорошою мамою і дружиною, поки поступово зникає між “треба” і “потім”. Чоловік поруч, але не завжди бачить її втому. Донька дивиться очима, в яких живе сумнів: “Ти мене вибираєш?”

Це історія про жінку, яка наважується зупинити біль на собі, щоб він не перейшов далі.
Бо любов не ділиться. Вона росте.

20-річна Хан Со Йон приїжджає з Сеул до Токіо на навчання в університет мистецтв.
Вона тікає — від очікувань родини, від минулого, від почуттів, які колись зробили боляче.

Токіо зустрічає її дощем, неоном і самотністю.
І однією випадковою зустріччю в натовпі Сібуї.

Він не називає свого імені одразу.
Він дивиться на її малюнки так, ніби бачить більше, ніж вона дозволяє іншим.
І поступово стає частиною її нового життя.

Але між ними — більше, ніж просто культурні відмінності.
Є таємниця, яку він приховує.
Є вибір, який їй доведеться зробити.
І є правда: сакура цвіте лише мить.

Коли пелюстки почнуть падати,
чи вистачить їм сміливості не відпустити одне одного?

Коли місто стало занадто гучним,
вона вирішила повернутись у дім, що пахне спогадами —
дім бабусі, серед лавандових полів. ?

Тут — тиша, чай на веранді, старі листи й вітер у шторах.
І він — загадковий сусід, що живе через дорогу.
Мовчазний, сам у своєму світі, але…
коли вона усміхається — він ніби тане.

Це історія про літо, що зцілює,
про погляд, що каже більше, ніж слова,
і про любов, що росте так само тихо, як лаванда на сонці.

Вони познайомилися ще у школі.
Спочатку — випадкові погляди, дивні жарти й мовчання, яке чомусь було таким комфортним.

Потім були повідомлення вночі, ревнощі, перші сварки, вступ до інституту й моменти, коли здавалося: це назавжди.

Але з роками між ними стало більше тиші, ніж слів.
Вона ховала почуття у щоденниках.
Він робив вигляд, що все добре.
І ніхто з них так і не наважився сказати головне.

«Між нами тиша» — це історія про перше кохання, яке росте разом із тобою… і водночас повільно руйнує тебе зсередини.

Ростислав — непомітний стажер, який місяцями здалеку захоплюється інтелектуальною та гострою на язик Стефанією. Він знає всі її звички, але вважає себе надто звичайним, щоб підійти. Стефанія ж, попри свою репутацію неприступної красуні, сама потайки марить хлопцем, який одного разу став на її захист.
Через власну ніяковість вони щоразу відштовхують одне одного, аж поки випадкове зіткнення на порозі університету не змушує їх нарешті заговорити. Це історія про двох закоханих, чиї паралельні світи нарешті перетнулися за філіжанкою какао, доводячи, що щирість сильніша за будь-які страхи.

У світі, де магія переплітається з реальністю, дві дівчини — велична принцеса ельфів Лоліта та проста, але хоробра Майя — зустрічаються, щоб змінити свою долю. Лоліта веде боротьбу за справедливість, захищаючи своє королівство від темних сил, тоді як Майя несподівано стикається зі світом магії, рятуючи лавандового єдинорога.

Їхні шляхи перетинаються у вирі пригод, де кожна випробовується на міцність: Лоліта — у битві з Кассандрою та темними чаклунами, Майя — у пошуках зниклої бабусі, обманом ув’язненої у гаремі султана. Вони об'єднують зусилля, щоб протистояти силам зла, і разом розкривають глибокі таємниці своїх світів.

Ця історія про дружбу, магію та відвагу доводить: навіть самі різні світи можуть знайти спільну точку, коли серця сповнені рішучості та справедливості.

«Поки горить піч» — щемлива сага про українське село, родину й жінку, на якій тримався цілий світ. Люба проживає життя так, як жили тисячі наших матерів і бабусь: місить хліб, співає колискові, ховає рідних, тримає дім і любов навіть тоді, коли сили майже немає. Поруч — чоловік Толя, діти, онука Маргарита, стара хата й піч, що стає серцем родини та мовчазним свідком усього прожитого. Це роман про пам’ять, втрати, старість і любов, про яку рідко говорять уголос. Про людей, після смерті яких сиротіють навіть стіни. І про тепло, яке живе доти, доки в домі ще горить піч.

Софія завжди жила у світі ніжності та витонченості, де лавандовий аромат був її символом гармонії й сили. Але одного дня її життя розбивається на уламки: зрада сестри-близнючки Міли й коханого Макса стає початком болісної боротьби за щастя.
На шляху Софії з’являється Діма — тихий мрійник, який приховує від усіх свої почуття. Його ніжність і спільна мрія про Париж поступово лікують розбите серце дівчини. Та чи вистачить їй сміливості відпустити минуле й прийняти нове кохання?
Це історія про зраду й прощення, про сестринську ворожнечу й примирення, про силу любові, яка здатна відродити навіть після найглибшого болю. Лаванда стає символом пам’яті й водночас нового життя, а Париж — містом здійснених мрій.

Єва Патіссон разом із подругами вступає до університету імені Джона Мурса. Історія може здатися простою, але одного дощового дня дівчині пропонують «доторкнутися до зірок». Чи прийме Єва цю пропозицію, і що насправді ховається за цими «зірками»?

Тимур Павленко звик тримати все під контролем: свій бізнес, своє життя та свій біль після втрати дружини. У його великому домі панує тиша, а серце давно перетворилося на камінь. Все змінюється, коли на порозі з’являється Аліна — юна вихованка інтернату, яка має стати нянею для його доньки.
Вона приносить із собою аромат справжньої їжі та забутий затишок. Але Тимур встановлює жорстку дистанцію: жодних надій на майбутнє. Він не знає, що Аліна теж має свої шипи, а її минуле — це суцільна самотність. Чи зможе ніжність розтопити кригу професійних стосунків? І чи вистачить Тимуру мужності визнати, що ця дівчина стала для нього дорожчою за життя?

Катерина хотіла лише пожартувати.
За сімейним столом,першого квітня, вона недбало кидає своєму чоловікові й молодшій сестрі: "Усміхніться , голубчики, я знаю, що ви коханці".
Вона чекає сміху. Натомість отримує тишу.
Одна фраза руйнує все: шлюб, довіру, родину, звичне життя. Зрада двох найближчих людей стає точкою неповернення, після якої Катерині доведеться не просто вижити — а зібрати себе заново. Через біль, через лють, через чорний гумор, через спокусу знову повірити чоловікові. І, можливо, через нового чоловіка, поруч із яким вона вперше зрозуміє: життя після зради не закінчується.
Іноді найжорстокіший жарт у житті виявляється правдою.
А правда — початком свободи.

Кажуть, добро має бути з кулаками. Або з бездоганним макіяжем та холодним розрахунком. Коли знущання шкільної «зірки» Анжели переходять усі межі, три абсолютно різні подруги вирішують відновити справедливість. Їхня мета — перетворити сіру мишку Соню на ту, перед ким схилиться вся школа.
Емілія дає їй впевненість, Мортіша — гострий розум, а Стелла — блиск. Але чим ближче випускний, тим зрозумілішим стає: у цій грі на виживання ворог може опинитися серед своїх. Чи встигне Соня зберегти своє добре серце, коли на кону стоїть омріяна помста та титул "Королеви"?

**Коротка анотація:**

Роза — груба, колюча дівчина з дитбудинку, яка не вірить у людей і не вміє любити.

Родіон — заможний мажор, якому потрібно насолити своїй родині. Він обирає її як ідеальну зброю.

Він думав, що контролює гру.
Вона просто хотіла вижити.

Але між ними спалахнула груба, небезпечна і чесна пристрасть, яка ламає обох.

Коли правда виходить назовні, Роза йде без слів.
І тепер Родіон уперше в житті готовий зруйнувати все, аби повернути дівчину, яка ніколи йому не належала.

Перед Великоднем вона повертається до батьківського дому — туди, де пахне димом із груби, маминими млинцями й дитинством. Серед старих могил, покинутих хат і квітучих півоній героїня раптом усвідомлює, як швидко минає час і як багато слів ми відкладаємо на потім. Це щемка історія про батьківську любов, пам’ять, дім і речі, справжню цінність яких ми розуміємо лише тоді, коли починаємо боятися їх втратити.

Я стала його слабкістю. А потім - жінкою, яку він знищив.
Він був моїм босом. Моєю забороною. Моєю любов’ю.
Я віддала йому серце. А він повірив у чужу брехню і вигнав мене без права на пояснення.
—Ти знала, що робиш, - його голос був холодний, як сталь.
— Я ніколи тебе не зраджувала … - прошепотіла вона.
— Досить. Забирайся! Я не тримаю зрадників.
Я втратила роботу, майбутнє і чоловіка, якого кохала. Зникла, щоб вижити. А через роки ми зустрілися знову.
Тільки тепер він уже не той чоловік, якого я пам’ятала. І я вже не та жінка, яку можна зламати.
Та між нами досі палає те, що не вдалося вбити ні зраді, ні часу, ні ненависті.

Ця збірка оповідань про різні моменти мого дитинства. Добрі й сумні, інколи призабуті. Але такі, що й досі гріють душу. Читайте мої щирі спогади та пригадуйте щось своє. Нам, серйозним і дорослим, це вкрай необхідно...

Кожен шукає у грі свою роль: воїни – славу, маги – силу.
Але що, якщо у цьому світі мистецтво здатне створювати найнеймовірніші можливості?
Олікс полює за втраченими фрагментами коду старої гри та прихованими скарбами. Але вибравши професію художника, він відкриває новий світ.
Це – «Альфа». Ласкаво просимо.

– Подивися! Тут у відрі плавають хмарки! – весело скрикнула Руся й занурила личко у відро, повне води. – Вони смачні... й мокрі.
Лесик розсміявся щирим дитячим сміхом і спробував відтягнути маленьку дівчинку від відра:
– Не пий хмарки! Бо вони тебе зачарують і вночі вкрадуть!
* * *
Пройдуть роки і вони зустрінуться знову...

Звичайна прогулянка змінила все.

Коли Троянда випадково опинилася на фотосесії, вона навіть не здогадувалася, що саме її оберуть головною моделлю. Нові знайомства, яскраві події та несподівана популярність перевертають її життя з ніг на голову.

А ще є він — хлопець, який постійно з'являється поруч. Його усмішка дратує, жарти збивають з пантелику, а погляд змушує серце битися швидше.

Чи зможе Троянда залишитися собою серед уваги та нових можливостей? І чи перетвориться випадкова зустріч на справжню історію кохання?

Ніжна, романтична та захоплива історія про мрії, дружбу, перше кохання та віру в себе.

У матемації діє принцип мінус на мінус дає плюс. І ось у мене вийшла така ж ситуація. За один день сталися дві погані події, які врешті принесли один великий плюс.

Одного літнього вечора маленька донька запитала:

— Мамо, а що це так пахне?

Так почалася історія про матіолу — непримітну квітку, яка розкриває свій аромат лише надвечір.

Це оповідання про бабусин сад, дитинство, що назавжди залишається в пам’яті, і людей, яких ми не завжди вміємо цінувати вчасно. Про тих, хто не прагне бути в центрі уваги, не чекає подяки, але залишає після себе найдорожче — тепло в серці.

Іноді найцінніше в житті схоже на матіолу: його легко не помітити вдень, але неможливо забути.