- Молодіжна проза
- Підліткова проза
- Макарчук Віктор | MaVik
- Як Вітько з москалями воював
Як Вітько з москалями воював
Анотація:
Літо 2025 року. Чотирнадцятирічний сирота Вітько живе в заплаві Дніпра, ховаючись від війни у занедбаній хижці. Його крихкий світ руйнується, коли хлопець випадково знаходить прихований табір ворога, що готує переправу. Замість того щоб утекти, Вітько стає розвідником. Разом із пораненим сержантом Андрієм він проходить крізь смертельні болота, уникає переслідування з собаками та намагається передати координати через ледь живий телефон.
Це пронизлива повість про дорослішання, де замість книжкових козаків — бруд, мул і ціна однієї риски сигналу. Твір без зайвого пафосу показує, як війна жорстоко забирає дитинство, але залишає в душі тихий, але незламний внутрішній стрижень. Історія про ціну інформації, відповідальність та пам'ять, яку ми носимо близько до серця.
«У сиротинці його вчили застеляти ліжко рівно, мити руки перед їжею і не перебивати старших. Заплава навчила іншого: не ходи двічі однією стежкою; не ламай гілку, якщо можна її відхилити; не залишай після себе крихт; не думай, що ти один бачиш — тебе теж можуть бачити».
—
Макарчук Віктор | MaVik
Як Вітько з москалями воював
«Він не мав рації. Не мав автомата. Не мав дорослого поруч. Не мав навіть нормального взуття.
Зато мав очі.
Мав пам’ять.
І мав заплаву, яку знав краще за них».
—
Макарчук Віктор | MaVik
Як Вітько з москалями воював
— Це не героїзм.
— Я знаю.
— Я просто боявся, що якщо подивлюся, то повернуся.
— І тому не подивився.
— Так.
Сова кивнув.
— Іноді це і є найважче.
—
Макарчук Віктор | MaVik
Як Вітько з москалями воював
Зміст книги:
15 розділів
З цією книгою читають:
Східна троянда. Вогонь і пісок
Королеви шкільного балу
Емілія дає їй впевненість, Мортіша — гострий розум, а Стелла — блиск. Але чим ближче випускний, тим зрозумілішим стає: у цій грі на виживання ворог може опинитися серед своїх. Чи встигне Соня зберегти своє добре серце, коли на кону стоїть омріяна помста та титул "Королеви"?
Новорічна куля з вухами
Білка ще не знає яку казку вона починає творити своїми маленькими лапами. Адже дива не падають з неба. Їх творимо ми самі – своєю добротою і відкритим серцем.
Ти стала моїм світлом
Та замість любові він отримав зраду. Колишня наречена повернула обручку й поїхала, залишивши Тома наодинці з болем і тавром колишнього в’язня.
Коли він уже вирішив більше ніколи нікого не впускати у своє серце, доля звела його з Мілою Саркісян — доброю, сильною двадцятидворічною дівчиною, чий батько вірменин, а мама українка. Вона бачить у Томі не злочинця, а людину, яка колись пожертвувала собою заради чужого щастя.
Та чи вистачить їхньому коханню сил вистояти проти осуду людей, суворості батька Міли та правди, яка здатна зруйнувати все?
Втеча назустріч долі
Та Париж зустрічає їх зовсім не так, як вони мріяли. Без грошей і роботи вони опиняються в банку саме в той момент, коли відчайдушна Сісіль вирішує його пограбувати заради своєї маленької доньки Мадлен.
За одну мить Мігель та його сестри стають заручниками, а потім — мимовільними учасниками шаленої втечі.
Попереду — поліція, небезпечні переслідування, курйозні ситуації, сімейні сварки та знайомство Мігеля з Анною, племінницею Сісіль.
Вони хотіли лише втекти від минулого.
Осінній вальс для графині
Софія Розумовська знає, що її долю вже вирішили: шлюб із багатим бароном має врятувати родину від розорення. Та випадкова зустріч із графом Олександром Вишневецьким руйнує всі плани. Кожна прогулянка осіннім парком, кожен танець на балах і кожен погляд усе сильніше запалюють серця, але на їхньому шляху постають інтриги, брехня та небезпечні таємниці.
Чи вистачить їм сміливості кинути виклик долі, коли здається, що весь світ проти їхнього кохання? І чи стане осінь початком нового життя, а не порою втрат?
Планета, яка не віддає своїх мертвих
Після створення Союзу Коренів у глибоких поховальних поясах починають битися сотні сердець. Загиблі прокидаються в нових тілах — зі спогадами, страхами й правом поставити живим дуже незручні запитання. Але швидко стає зрозуміло: планета повертає мертвих не з любові. Вона готується до нової війни.
Рея бореться за право воскреслих обирати власну долю. Лада відкриває справжнє призначення поховальних вузлів. Провідниця зустрічає тих, хто колись правив її кланом, а Марк — людину, яку залишив помирати.
Щоб урятувати живих, героям доведеться навчити цілий світ найболючішого: пам’ятати не означає володіти. Іноді любов починається там, де ти нарешті дозволяєш піти. Навіть якщо планета має на це зовсім інші плани.
Сонце — Серце, яке втомилося світити