Спочатку:
На сторінку книги
Майя та дар єдинорогів
Весна наповнювала повітря пахощами квітів і свіжої трави. Майя, сімнадцятирічна дівчина, жила в чарівному світі, де поруч з людьми мешкали магічні істоти. Одного дня її бабуся, мудра Еліна, попросила зібрати ягоди та гриби у лісі. Дівчина взяла кошик і вирушила в дорогу, вдихаючи аромат ранкового лісу.
Серед тіні дерев вона раптом почула тихий схлип. Обережно наблизившись, Майя побачила маленького єдинорога лавандового кольору. Його бік був розсічений, тонкі ніжки тремтіли від болю, а великі очі блищали сльозами. Серце дівчини стислося від жалю.
— Не бійся, я тобі допоможу, — прошепотіла вона, присідаючи поруч.
Майя обережно промила рану джерельною водою, розтерла цілющі трави, що знала з бабусиних розповідей. Потім взяла маленького єдинорога на руки й понесла до затишної печери. Там розклала багаття, зварила сільський суп за бабусиним рецептом. Запах тепла й домашнього затишку розлився навколо, і єдиноріг несміливо торкнувся носом миски, почав їсти.
Як тільки він зміцнів, його ріг засяяв ніжним лавандовим світлом. І раптом у небі розгорнувся танець кольорів—з’явилися єдинороги. Їхні гриви переливалися, немов шматочки веселки, а очі світилися мудрістю. Спереду йшла матір маленького єдинорога—Люмінар.
— Ти врятувала мого сина, — промовила вона з глибокою вдячністю.
Майя відчула дивне тепло в серці.
— Я просто не могла залишити його самого, — відповіла вона.
Люмінар схилила голову, а її діти-єдинороги тихо підійшли ближче, ніби приймаючи Майю до своєї родини.
— Ми хочемо винагородити тебе, — сказала Люмінар. — Ти можеш загадати бажання.
Майя замислилась. Їй давно хотілося змінити своє життя, допомогти бабусі, стати вільною.
— Я хочу, щоб у мене було все необхідне для щасливого життя, — промовила вона.
Люмінар та єдинороги кивнули, їхнє світло огорнуло Майю. Вона відчула, як щось змінюється навколо. Це був початок її дивовижної історії...
