Спочатку:
На сторінку книги
Золота рибка і дар морського царя
Майя і Савек вирушили в дорогу оновленими, сильними, з вірою в серці. Щоб дістатися до Трансильванії, їм потрібно було переплисти Чорне море. Вони шукали корабель — і натрапили на спокійного, трохи буркотливого капітана з великою капелюхом. Його звали Джек.
— Можу взяти вас, — сказав він, — якщо будете допомагати: мити палубу, готувати їжу.
Майя і Савек погодилися без вагань. Капітан Джек керував кораблем, а вони старанно працювали: Савек чистив дошки, Майя натирала поручні, сміючись під сонцем.
Одного дня капітан наказав Майї спробувати порибалити.
— Подивимось, чи ти вмієш ловити не лише магію, а й рибу, — підморгнув він.
Майя з радістю взяла вудку. Їй вдалося впіймати кілька сріблястих рибок, але серед них була одна — золота. Її луска сяяла, як зорі, а очі світилися розумом.
Майї стало шкода рибку. Вона обережно опустила її назад у воду.
І в ту ж мить рибка перетворилася на русалку — дівчинку з волоссям, як морська піна, і голосом, що звучав, як пісня хвиль.
— Ти врятувала мене, — сказала вона. — Я — донька морського царя Талассіуса.
Русалка попливла в глибини океану, а незабаром з води піднявся сам цар — величний, із тризубом, очима, як глибини, і голосом, що змушував хвилі завмирати.
— Ти маєш добре серце, Майє, — промовив він. — Моя донька розповіла мені про твій вчинок.
— Я пливу до Трансильванії, — сказала Майя. — Один чаклун викрав мою бабусю, і я повинна її врятувати.
Талассіус замислився, а потім простягнув їй арфу — витончену, зроблену з коралів і перламутру.
— Це чарівна арфа. Якщо ти заграєш на ній — навіть здалеку, твоя бабуся відчує життя. Її душа повернеться, навіть якщо вона летить у проклятому кораблі.
Майя прийняла дар зі сльозами вдячності. Морський цар зник у хвилях.
А вона не знала, що ця арфа — саме та, яку шукає Лоліта. Арфа, здатна зняти чорну мітку, що тримає її в магічному вимірі.
Лоліта не встигла її отримати. І тепер доля двох дівчат — пов’язаних, але розділених — залежить від музики, яку ще ніхто не заграв…
Тим часом Лоліта разом із принцом Каєм втратили слід Майї та Савека. Їхні спроби знайти їх за допомогою магії ельфів не дали результату. Тоді Лоліта вирішила звернутися до русалок — хранительок водяної мудрості.
Русалки відповіли на її заклик. Одна з них, юна русалочка з очима, як морські перлини, розповіла:
— Дівчина на ім’я Майя врятувала золоту рибку. І морський цар Талассіус подарував їй чарівну арфу.
Лоліта завмерла. Її серце стиснулося. Вона мріяла про ту арфу — єдину, що могла зняти чорну мітку, яка тримала її в магічному вимірі. І тепер арфа вже в руках іншої.
— Але навіщо їй арфа? — запитала Лоліта, не приховуючи тривоги.
Русалки призвали Талассіуса. Морський цар піднявся з глибин, величний і спокійний. Він знав, хто така Лоліта — повелителька ельфів, носій світла, але й жертва темного закляття.
— Я знаю про твою мітку, — сказав він. — І знаю, що арфа потрібна й тобі. Але Майя — не ворог. Вона шукає бабусю, яку викрав чаклун. Її шлях веде до Трансильванії.
Лоліта здригнулася. Вона знала це місце. Там живе граф Дракула Клавдій — володар темряви, що живиться страхом. І саме там — осередок зла, який може пробудити її мітку.
— Ви повинні бути разом, — сказав Талассіус. — Лише об’єднавшись, ви зможете перемогти зло. Арфа — не просто інструмент. Вона — ключ до зцілення, до пробудження, до перемоги.
Лоліта мовчки кивнула. Вперше вона відчула, що Майя — не суперниця, а союзниця. Її серце наповнилося рішучістю.
Кай звернувся до русалок:
— Нам потрібен корабель. Срібний, швидкий, здатний пройти крізь темряву.
Русалки викликали срібний корабель, що світився, мов місячне сяйво. Його вітрила були з тканини русалячих пісень, а кермо — з коралів, що ніколи не ламаються.
— Нехай шлях буде світлим, — побажав Талассіус. — І нехай арфа заграє для вас обох.
Лоліта і Кай ступили на палубу. Вони вирушили назустріч Майї — не як переслідувачі, а як союзники. Бо тепер вони знали: їхні долі переплетені, і лише разом вони зможуть змінити хід історії.
