Спочатку:
На сторінку книги
Загадка султанського гарему
Еліна сиділа на ґанку свого будинку, тривожно дивлячись у далечінь. Вона чекала онуку Майю, але та не поверталася. Ліс був великим, повним таємниць, і серце бабусі стискалося від неспокою.
Раптом у дворі зупинився величний караван. Попереду сидів чоловік у золотій одежі — султан. Він уважно подивився на Еліну і, посміхаючись, промовив:
— Мудра жінко, ти повинна поїхати зі мною.
— Я не можу, — відповіла вона твердо. — Моя внучка зникла, і я повинна її знайти.
Султан задумався. Він був хитрим чоловіком, який збирав до гарему жінок поважного віку. Але він зрозумів, що Еліна не здасться так просто.
— Якщо ти погодишся їхати зі мною, я знайду твою внучку і приведу її до палацу, — сказав він.
Бабуся вагалася, та бажання знайти Майю змусило її прийняти пропозицію. Вона вирушила до далекої східної країни, де на неї чекала розкіш і загадки султанського гарему.
Тим часом Майя повернулася додому з єдинорогами, але бабусі там не було. Серце дівчини стиснулося від тривоги.
— Ми повинні знайти її, — рішуче сказала вона.
Єдинороги підняли голови, їхні очі спалахнули рішучістю. Вони вирушили на пошуки Еліни, долаючи ліси і гори, щоб дізнатися правду.
А тим часом бабуся жила у розкоші, але все більше розуміла: султан був не таким добрим, як здавався. Він не збирався шукати Майю. Навколо Еліни були інші жінки, яких обманом привезли до гарему і які жили тут роками. Вони шепотіли їй, що султан ніколи не відпустить їх.
Еліна зрозуміла, що потрапила у пастку. Але вона не збиралася миритися з цим. Вона повинна знайти вихід, і, можливо, її внучка вже наближалася, щоб врятувати її...
