Спочатку:
На сторінку книги
Як прокидається людина, яка любить свою роботу?
З першого ж дзвонику будильника — з усмішкою, швидко й у передчутті нового дня.
[Енергія +5% до швидкості пересування на 1 годину]
Я вже був на ногах, відкинув ковдру й майже побіг до умивальника. Холодна вода бадьорила краще за будь-яку каву. Щойно вмився — мультиварка пискнула, сповіщаючи про мій стандартний «ранковий набір дослідника». Протеїнова каша + м’ятний чай = ідеальний баф на витривалість.
— Ну що, Нідл, — пробурмотів я, застібаючи налобний модуль і активуючи інтерфейс. — Сьогодні в нас нова фаза зіткнення. Подивимось, який фрактал буде цього разу.
Біля дверей готелю мене зустрів знайомий шум центрального торгового ярусу. Згори крізь прозорі плити перекриття пробивалися промені денного світла, під ногами гудів транспорт, а довкола — десятки голосів, реклама смаженого м’яса, солодкої випічки й рюкзаків для луту.
У натовпі миготіли гравці в найрізноманітніших обладунках — від іржавих пластин до сяйливих артефактних сетів. Подекуди стояли торговці з персональними вітринами, а трохи далі темнів вхід до гігантської будівлі аукціону, що працювала цілодобово.
Мені туди поки не потрібно. Я вже підготував дослідницький комплект (ранг C) і попрямував до верхнього ярусу. Саме там розташовувалося «вушко» — зона порталів, де з’являлися входи у фрактали, коли новий уламок землі наближався до Голки.
Голка або Нідл…
Вертикальне місто, збудоване навколо центральної осі, яке пережило катастрофу, що розірвала світи на тисячі фрагментів. Ці фрагменти — фрактали — дрейфують у порожнечі, час від часу наближаючись до міста. І тоді між ними виникає просторове викривлення: тунель, що дозволяє потрапити туди.
[Системне сповіщення: Портал у фрактал з’явиться через 2 години 17 хвилин]
Кожен фрактал — загадка. Іноді, щоб стабілізувати землю та приєднати її до ярусів міста, доводиться розшукувати всіх іменних істот. Інколи — відновлювати енергетичні лінії, вигравати масштабні PvP-війни або розгадувати головоломки давніх рас, які колись там мешкали. Ніхто заздалегідь не знає, яку саме умову вигадали розробники.
Зате нагорода завжди варта ризику: унікальні ресурси, рідкісні рецепти, монстри, яких більше ніде не зустрінеш. До успішних гільдій заради цього стікалися сотні людей, залучаючи спонсорів і створюючи нових зірок стримінгу.
Я ж… Я не в гільдії. Але це не означає, що мені нічого ловити. Навпаки! Та про це згодом.
А зараз розповім про команду. Моя конста вже чекала біля «Вікна».
Майя — наш незмінний інженер, майстриня на всі руки й головний сапорт. Якщо в грі існує механізм, який можна полагодити, зламати чи перепрограмувати — вона вже тримає потрібний інструмент. Я щиро вважаю, що її мозок працює швидше, ніж інтерфейс завантаження.
Поруч стоїть Вайро. Важкий піхотинець, живий щит і майстер унікальних тактик. Один із тих танків, що здатні перекрити прохід цілому рейду суперників і при цьому усміхатися крізь візор.
І, нарешті, я. Лансо. Шукач скарбів і дослідник незвіданих територій.
[Пасивний ефект: Шанс помітити приховане +15%]
Приємно думати, що дослідник із мене вийшов непоганий. Ми вивчаємо нові землі, складаємо звіти й продаємо їх гільдіям. Кілька контрактів із великими кланами дозволяють нам жити доволі комфортно. А відсутність тегів над головою — ще й бонус: більшість випадкових гравців нас не чіпає, вважаючи звичайними туристами.
Звісно, від ПКашерів це не рятує, але й ми не прості хлопці (вибач, Майя) — невелику групу відігнати можемо. А якщо поляжемо в нерівному бою — що ж, такі правила гри, та й втрачаємо ми небагато.
Наш основний товар — не дроп, а інформація. На нових територіях ми вистежуємо звірів, фіксуємо їхні слабкості, складаємо списки можливого луту. Гільдіям це дозволяє швидко налагодити фарм, а нам — спокійно відійти вбік, поки вони воюють із конкурентами. До цього моменту звіт уже завантажено, енергоїди переведено на рахунок, а в найближчому банку я можу обміняти їх на реальні гроші.
З класами в Голці все просто лише на перший погляд. Обираєш стартову спеціалізацію — і вперед. Але за рогом завжди може чекати прихована гілка або бонусна професія, якщо натрапиш на рідкісну подію. Я починав звичайним мисливцем, поки на своєму першому фракталі не забрів у зону старих руїн. Там виконав дивний квест, про який навіть у гайдах не писали, і на апі рівня отримав вибір: залишитися стандартним стрільцем чи стати Шукачем скарбів.
Я обрав друге. Відтоді додатковий шанс помічати приховане став моїм квитком до улюбленої роботи — пригод, пошуків і досліджень.
У світі, де Землю вивчено до останнього камінця, справжній дух першовідкривачів переселився в комп’ютерні всесвіти. І Голка… Голка дозволяє відчути його сповна.
