Артурові тридцять три. У нього є робота, спортзал, нормальне життя — і три завершені романи, які ніхто не читає. Він не може отримати навіть рецензію на свої твори. Друзі обіцяють “глянути на вихідних”, видавництва мовчать, а світ вимагає не лише тексту, а й анотації, синопсису, авторської видимості та вміння не розсипатися після першої відмови. Це іронічна й точна повість про письменника, який вчиться не зраджувати себе, але й не ховати талант у папці “ЛІТЕРАТУРА”. Про мрію, ринок, любов, дружбу й дорослішання автора, який нарешті розуміє: текст сам до людей не дійде.