Сповіщення

Непрочитано 0 з 0
Позначити як прочитані
Жодних нових сповіщень.
Щойно надійдуть нові сповіщення, вони відображатимуться тут.

Повідомлення

Чати

+

Жодних нових повідомлень

Блоги

avatar

Ерато Нуар

12 грудня, 2025

Давайте знайомитись! Дарую промики)

avatar

Наталія С. Шепель

12 березня, 2026

"Щоденник Яти Ольше" на цьому сайті.

Спадщина Троїстої Богині❣️

Вітаю, друзі!Сьогодні поговоримо про "Спадщину Троїстої Богині".Це темне фентезі у авторському світі під назвою Ґотлін(у межах цього всесвіту є ще одна книга, яку я почну публікувати трохи згодом), тож світ об'ємний, містить багато таємниць і безліч яскравих персонажів!У центрі сюжету троє дітей, що зростатимуть на очах читача, впродовж історії вони постають у дуже юному, тоді підлітковому, а потім і більш свідомому віці. Тож, всі зміни, з якими стикатимуться герої можна буде відчути під час читання.Персонажі стикаються зі зрадами, обманом і непосильною вагою власної магії, яку їм усім доведеться усвідомити і взяти під контроль, відповідально прийнявши всі можливі наслідки.Ця історія, як і всі мої написана зі щирою любов'ю до власних героїв. Тож, навіть їх страждання у тій чи іншій частині сюжету, покликані виключно навчити і показати шлях, куди варто рухатись далі.Буду рада, якщо і ви познайомитесь із ними! Щодо фіналуЯ не пишу драму заради драми, та ця історія і не задумувалась як та, що міститиме хеппі енд, бачте, я люблю книги зі світлим сумом в кінці. Ті, що викликають безліч емоцій при прочитанні: радість, сльози, сміх навіть гнів від дій того чи іншого персонажу. Мені подобається тримати читача в напрузі, бо я сама у ній знаходжусь, коли пишу це. І попри "архітекторські замашки" при написанні, я свого роду "садівник" також. Адже часом сюжетний виверт стає несподіванкою і для мене, як для творчині історії.Знаю, багатьом важливий класичний хеппі енд, із весіллям, дітьми і вселеньским миром. Та це не про мене, хоч я дуже ціную і поважаю авторів, яким вдається зробити подібний фінал органічним. Моя ж історія хоч і фентезійна, та не могла скінчитися, весільними дзвонами чи переліком новонароджених королівських діток. Занадто багато було втрачено, занадто багато ще доведеться поновити. Водночас багато і поборено, а це дає надію поступово дійти до того щасливого фіналу, якого всі заслуговують (але вже "за кадром"). У житті нам всім після складнощів треба час оговтатись, не можна просто промотати кілька років вперед, коли ж настане те омріяне щастя, ми маємо прожити ті роки смутку, переживань, змиритися із втратами і лише тоді ми будемо готові до щастя.Аденна, Джейд та Сейдж запали мені в душу, бо вони, можна сказати, зростали на моїх очах) Ми бачили їх дітьми, бачили й підлітками, тоді молодими...Відслідковували як формувалися їх характери, ставали свідками перших закоханостей...Вони і справді мені як рідні. Тож я хотіла показати їх не ідеальними, часом нелогічними, тими, що роблять помилки, говорять не подумавши, чи тікають часом від складнощів, та повертаються аби взяти відповідальність за них. Бо вони живі. Живі, як ми всі. Хто з емоціями, хто з "ретроградним Меркурієм". Тож і фінал їх історії мав бути не класичним, не сконцентрованим на щасті. Їм трьом ще нема й тридцяти! Вони мають ще куди розвиватися, мають безліч часу, щоб знайти себе, дослідити світ, це не може бути кінцевою метою їх історії, це має бути її продовженням, початком якогось нового незвіданого етапу життя! Тож нехай проживають його уже без свідків)Зазирайте в гості, буду рада!)Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨❣️Мій інстаграм❣️Мій фейсбук❣️Мій пінтерест❣️Мій тредс Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️
avatar

А. Hunter

25 травня, 2026

Давайте знайомитися

Вітаю! Я — А. Hunter, і прийшла сюди ламати книжкові шаблони.Особливість мого стилю:Ніяких рожевих соплів та передбачуваних сюжетів. Пишу про живих людей, складні стосунки та пекучу дорослу хімію (18+). Якщо ви любите з першої сторінки знати, чим закінчиться книга — ви помилися кабінетом. Якщо вирішите ризикнути, то попереджую угадати мій фінал буде складно.Моя новинка:Роман «Одружені незнайомці» вже на сайті. Це історія про фіктивний шлюб двох успішних людей, які тримають готові заяви про розлучення в столі, але потрапляють в екстремальну пастку від власних батьків.Графік оновлень:Нові розділи виходитимуть КОЖЕН ДЕНЬ О 19:00. Перша частина вже там.Питання на засипку: Готові до гри на випередження чи боїтеся обпектися? Пишіть у коментарях!Підписуйтесь на сторінку та додавайте книгу до бібліотеки, щоб не пропустити щоденні гарячі оновлення!
avatar

Марк Лис

02 липня, 2026

Дебют, але я трохи запізнився

Вітаю усіх присутніх!Що ж, напевно настав час і мені заявити про себе на цій платформі. Хто читав мою Хуртовину, вже має знати, що там вийшло 13 частин... Так, я трошки запізнився з цим блогом, та краще зараз, ніж ніколи! Дехто вже може знати мене, дехто міг читати інші мої книги, не тільки Хуртовину. Але, для усіх тих, хто вперше бачить мене і думає, про що я взагалі говорю:Вітаю, я Марк Лис. Це не моє ім'я, але ви можете так до мене звертатися.Так, та сама лисиця тепер і тут, на Буктонсі!Я, до речі, прийшов не з порожніми руками. Я прийшов звернути вашу увагу на першу і (виключно поки що) єдину книгу, яку я тут викладаю.Мова, звичайно, піде про Хуртовину!Легке та розслаблююче фентезі, що допоможе приємніше провести літо і розважити себе з самого ранку!Кожна нова частина буде виходити кожен день о 7:00, якраз до ранкової кави!Анотація:Айвін народився у глухому селі, де не було ані перспектив, ані нормальних умов для існування.З дитинства хлопець виживав у найсуворіших умовах, де холод та голод переслідували його і чекали на кожній ямі на дорозі життя. Де зима перевіряла витримку та загартованість, а літо було не теплим відпочинком — а перервою для підготовки до чергових холодів!Та коли раптова хуртовина спіймала його посеред лісу, здавалось, що йому вже нічого не допоможе! Запнувшись і впавши у сніг, хлопець раптом підіймає голову і бачить перед собою — зелену траву і квіти. А також місце, що ніяк не могло нагадувати його світ.Блукаючи, Айвін вийшов до великого села, де і почався його справжній екзамен на стійкість!Кожна частина має свій неперевершений малюнок, що лише додасть атмосфери до прочитаного!Тому, не зволікайте, підписуйтеся на цей аккаунт і читайте ХуртовинуБажаю приємного читання!
avatar

Венера Зерван

10 серпня, 2026

Темрява починається не в будинку. Вона починається всередині.

Це початок. Будинок, який здається звичайним. Але щось у ньому… не так. Іноді перший крок виглядає безпечним. Поки не стає пізно. Сергій першим переступив поріг. Відразу помітив по-господарськи: підлога йде під ухил, балки просіли, але будинок стоїть міцно, ніби не здається. Він завжди дивився на все очима майстра, не простої людини, а ремісника, якому дерево шепоче, де болить. Провів долонею по стіні: гладка, міцна. Вапно щільне, не обсипається. — Ага... Не халтурили. Тут працювали добрі руки, не абихто, — пробурмотів він напівголосно, ніби розмовляв із самим будинком. — Матеріал добротний... видно, жили не бідно. Погляд впав на різьблені візерунки біля сходів, що трохи потемніли від часу. Серед них — герб, старовинний, з великими витіюватими літерами. Він підніс руку, провів по них пальцем — під нігтями залишився пил. Щось у цих лініях насторожувало й притягувало водночас — надто вигадливо, ніби зайве в цій тиші. Він пішов далі, і під ногами тихо скрипіли дошки в коридорі, ніби будинок відгукувався на нових господарів. — Так-так, бачу я, бачу, — посміхнувся він. — Все розповіси, не поспішай. У кухні помітив стару піч, по кутах — сліди грибка, стіни сирі. — Ось де гниє. Тут все починати треба, інакше не витягнути. — Він нахилився, понюхав повітря: вогкість, стара глина і трохи цвілі. Сергій скривився, але очі світилися вогнем. Він любив цю справу, коли будинок потребує рук і турботи. Він вийшов у двір із широкою посмішкою і розкинув руки в сторони, ніби обіймаючи. Вітер підхопив торішнє листя та легке сміття з двору й закрутив їх у вир. Сарай для худоби, навіс для дров, господарські будівлі та залишки огорожі, по якій вилися дикі лози. Поруч із ділянкою — старі яблуні, що давно не плодоносили, але все ще стояли, як старенькі, яким нікому підрізати гілки. І тут Сергій побачив за огорожею перекладину — саморобний місток, що вів до зарослого рову. Він спустився ближче. Там, де колись був струмочок, тепер густо пахло мохом і мулом. Земля волога, ніби п’є воду з підземних джерел. — Ось вона, ця вогкість, — пробурмотів він. — Звідси все й іде. Як дощі підуть — потягне по стінах. Сергій стояв біля рову, дивлячись на те місце, де колись текла вода. І раптом відчув дивне, ледь помітне печіння в грудях. Відчуття, ніби хтось свердлить йому спину. Він різко обернувся в бік будинку, але там нікого не було. Ніби будинок перевіряє його на міцність, оцінює, чи підходить він. Але Сергій лише відмахнувся. Здалося. — Ну що ти, старий, мені розповіси? Не бійся. Я все тобі полагоджу. Тільки не смій тріщати вночі — Марина злякається. Сергій повернувся у двір. Окинувши будинок господарським поглядом, посміхнувся стримано, по-чоловічому, але з якоюсь тихою гордістю за себе. Дорога нагадувала про себе втомою. — Робота є, але це по мені. Все виправимо. Тільки жити треба тихо. І не турбувати.📖 «Лялька без очей» — містичний психологічний горор від Венери Зерван. https://booktons.com/book/lialka_bez_ocheiЧитати 📚 на Booknet, Booktons, Arkush, Wattpad 🔗 https://heylink.me/venaxbooks/ ↗️ Приємного читання.