«Кров і попіл» — це історія не про магію.
Це історія про те, хто ми є і ким ми можемо стати.
Про спокуту і віру.
Про те, що навіть якщо з тебе витравити все, що ти мав знати й пам’ятати —  ти все одно залишишся нащадком свого роду. Бо пам’ять — жива. Вічна. Кровна. І тільки тобі вирішувати, ким бути.

У цьому світі немає простих рішень. Але є Імперія. Безжальна. Підступна. Вона прийшла туди, де її не чекали, і зрадила тих, хто її прихистив. Втративши все людське, у прагненні здобути силу.

Але що станеться, якщо Імперія отримає бажане? Що буде, якщо не залишиться нащадків тих, хто був у цьому світі до неї?

І що, якщо в трьох звичайних дітей відібрати єдине, що для них важливе — батьків?

Це історія про тих, хто ніколи не мав стати героями. Про тих, кого недооцінюють. Про тих, хто шукає відповідь: ким я є — і ким хочу бути.

Це історія про неідеальних. Як і весь світ навколо. 

Це історія про зраду. І про любов. І про те, на що ти готовий заради іншого.

Це історія про Імперію, збудовану на крові. 

І про силу, що прокидається з попелу.

Бо навіть якщо спалити пам’ять — кров пам’ятатиме.