Сповіщення

Непрочитано 0 з 0
Позначити як прочитані
Жодних нових сповіщень.
Щойно надійдуть нові сповіщення, вони відображатимуться тут.

Повідомлення

Чати

+

Жодних нових повідомлень

Блоги

avatar

Ксенія Терра

18 серпня, 2026

Мої студенти вже готові запалювати.

Ну що, ласкаво просимо до Академії! Тільки от чи готові наші першокурсники до того, що ці стіни викличуть у них цілу гаму емоцій — від дикого шоку до нестримної цікавості? Спойлер: ні, ніхто до такого не готовий. ​Здавалося б, класичний початок: нові знайомства, розклади, пари. Але наша Академія вміє зустрічати гостей. Першокурсники ще навіть не встигли розібратися зі своїми розкладами, як на них уже чекають:​Викладачі з великою кількістю скелетів у шафах (і це в прямому сенсі!). Починаючи від загадкових кураторів, які приховують моторошні таємниці експедицій, і закінчуючи суворими інструкторами, від чиїх поглядів замерзає повітря.​Дракони, які раптом починають поводитися дуже дивно. Забудьте про милих крилатих вихованців — коли стіни ангарів вібрують від їхнього загадкового гулу, стає відверто не до жартів.​Таємниці, що ховаються за кожним рогом. Архівні документи, закриті сектори, заборонені дослідження і те саме загадкове «Ехо», яке поступово просочується в кожен куточок академічного життя.​І, звісно ж, виживання на межі. Бо тут неможливо просто вчитися — доводиться вибирати, кому вірити, коли навколо починають божеволіти старшокурсники, а повітря наелектризоване від небезпеки.​Але хіба це когось зупиняє? Наші герої тільки починають свій шлях, і вони точно планують запалити у цій моторошній Академії... якщо, звісно, самі не згорять у цьому вогні.
avatar

Ксенія Терра

19 серпня, 2026

Знайомство з викладачами Академії Драксарії. Динамічний дует катастроф.

avatar

Ксенія Терра

21 серпня, 2026

Знайомство з викладачами Академії Драксарії. Космічна провідниця.

Якщо ви думаєте, що навчитися літати на драконі — це просто триматися за поводи і не панікувати, то професорка Ліора Селестін швидко переконає вас у протилежному. Знайомтесь, викладачка злиття свідомостей і жінка, яка виглядає так, ніби належить не людському світу, а зоряному небу. ​Вона вчить тому, чого бояться більшість курсантів — перестати бути тільки собою. Її лекції завжди починаються з тиші, яка лякає більше за будь-який екзамен. Вона говорить метафорами, які спочатку здаються суцільною загадкою, раптово завмирає посреди речення, бо «слухає» щось своє, і бачить студентів наскрізь.​Поруч із нею завжди її дракон — Ейріс. Вони розуміють одне одного без слів, адже межа між їхніми розумами майже стерта. Ейріс відчуває емоції гостріше, ніж будь-хто з людей, і здатна читати думки так глибоко, що після цього залишається відчуття легкого запаморочення.​Їхні методи здаються дивними й нелогічними, але саме Ліора здатна достукатися до найбезнадійнішого студента й допомогти йому відчути справжній, ментальний зв'язок із крилатим побратимом.​Але за цією космічною спокійністю ховається важка ціна. Постійне перебування на межі двох свідомостей виснажує. Іноді здається, що професорка занадто глибоко розчиняється в чужих думках і втрачає зв'язок із реальністю...​Чи наважилися б ви впустити когось у свій внутрішній світ і почути справжній голос свого дракона?
avatar

Ксенія Терра

29 вересня, 2026

Трішки ностальгії...

Іноді так приємно піддатися теплій ностальгії, відкласти всі справи і просто посмакувати ті моменти, коли сцени народжувалися в голові абсолютно несподівано. Буває, сидиш над текстом і навіть не підозрюєш, що за частку секунди уява підкине тобі щось настільки яскраве, чого ти сам від себе не очікував.​Пам'ятаю той епізод, коли мої першачки тільки-но прибули до Академії. Я смакувала їхнє потрясіння від цих колосальних масштабів і диких драконів, які почувалися справжніми господарями неба. Вони пролітали настільки низько і вільно, що здавалося, от-от зачеплять тебе своїм крилом. Але не менше потрясіння чекало на курсантів усередині.​Коли я тільки сідала за опис їхніх кімнат, у планах було створити щось максимально суворе — таку собі похмуру, аскетичну тюремну камеру. Та варто було написати перше речення, як перед очима спалахнули зовсім інші картинки. Так з'явилося масивне ліжко, що левітувало в повітрі. А потім — моторошна подушка з гострими шипами і прозора ковдра. Ніхто не попереджав новачків про їхній секрет. Скільки ж затишку розливається на серці, коли я згадую момент створення цієї сцени! Студент із жахом опускає голову на колючки, очікуючи болю, а вони вмить підлаштовуються під нього, перетворюючись на найм'якшу хмаринку. А прозора ковдра огортає таким непроникним, безпечним теплом, що навіть після однієї години сну ти почуваєшся повністю відновленим.​Або ж згадайте їхній перший похід до купелі! Саме в процесі написання, абсолютно спонтанно, виникла ідея цього дивного «лоскотливого» душу, струмені якого били не зверху донизу, а навпаки — піднімалися знизу доверху, що стало черговим культурним шоком для наших героїв.​Це справжня магія письменництва. Ти просто ставиш крапку в першому реченні, а далі в голові спалахують живі образи, і тебе вже веде за собою якась невідома сила, натхнення, муза. Ти просто спостерігаєш за цим світом і ледве встигаєш записувати.​А у вас бувають такі моменти під час читання, коли якась дрібниця з книги раптом оживає в уяві і запам'ятовується надовго? Драксарія : Ехо Безодніhttps://booktons.com/book/draksariia_ekho_bezodni