Блоги

НОВИНКА+18!! "Барбі для Мажора" ❤️❤️❤️

#від ненависті до кохання #емоційно #любовний трикутник #протистояння #студенти

Шановні читачі, вітаю вас у новому сучасному любовному романі! Та дуже сподіваюсь, що вам подобається кохання, пригоди та обов'язковий хепі енд у фіналі))). Представляю вам гостросюжетну новинку про трикутник у коханні з романтичними поворотами, де у головну героїню закоханні одразу два хлопці. Що вибире дівчина - кохання, чи гроші та заможнє життя? Кому вона віддасть своє серце? Звертаю вашу увагу на тегі: студенти! Книга розкриватиме історію студентського життя головних героїв. В тексті присутні сцени +18. Історія самостійна, тому сподіваюсь вам сподобається! Читати тут https://booktons.com/read/b_26032026_barbi_dlia_mazhora?c=c3590262603001

Читати блог

Уривок з новели "Spotlight"

#від ненависті до кохання #заборонені_почуття #романтика

Цей чоловік звернув увагу на себе майже всіх дівчат в універстеті, не роблячи абсолютно нічого. Я не стала виключенням і теж дуже невдало підпала під його чари. Але якщо інші западали на його зовнішність, манеру спілкуватися та стиль, то в мене вийшло по-іншому. Спочатку я його люто ненавиділа. Весь час, всі 3 тижні від початку появи його пар. А ще - я ненавиділа всіх дурноголових студенток, які втрачали будь-яку гідність в його присутності. І найгірше - я не могла зрозуміти, ну, якого біса? Він же просто людина? Я вже почала думати, що він чорнокнижник якийсь, чи можливо продав душу дияволу... І моя ненависть тільки сильніше розросталася з кожною його парою, особливо, коли стало помітно, що це почуття взаємне. І помітила не лише я. На кожній, на кожнісінькій, парі він до мене сикався: "Лівицька, роздайте допоміжні матеріали; Лівіцька, принесіть книжки; Лівіцька, зберіть роботи і передате мені; Лівицька, вийдіть з аудиторії, пару я веду, а не ви з подругою розмовлятимете; Лівіцька, ще раз так нафарбуєтеся - можете не приходити на мою пару; Лівицька, не вкорстовуйте ці парфуми - в мене на них алергія; Лівицька, Лівицька, Лівицька..." В будь-кого від цього або луснула б голова, або здали б нерви. В мене стався другий варіант. Попри те, що він таким чином соромив мене перед групою - то не страшно, пережила б якось, але він почав мені зумисно занижати бали! Ні, ставив він мені "5", але це було не 100 балів чи 95, які я заслуговувала, а 90. Подруга на мої скарги відмахнулася, мовляв, чого ти ниєш, в тебе ж і так "5", а в мене ледь 65 намальовується. Як то кажуть ситий голодному не товариш. Після трьох тижнів моє терпіння луснуло і я зумисно вирішила дочекатися Дареса Йосиповича після занять, щоб поговорити. Чекати я чомусь вирішила біля його машини. Що в той день мене підштовхнуло до цієї "геніальної" думки я досі не розумію. Але саме з того дня і почалося моє персональне пекло.

Читати блог

Читайте продовження в новелі "Spotlight"

#викладач/студентка #від ненависті до кохання #емоційно

Ніколь Назарівна Лівіцька. Як багато і водночас мало вкладено в цих трьох словах.Вперше я побачив її біля університету, коли приїхав на співбесіду стосовно посади викладача історії української літератури та сучасної української літератури. Перша дисципліна була у третього курсу, друга - в першого. В мене був важливий телефонний дзвінок і я вийшов на двір. Серед сили силенної студентів я звернув увагу на дівчину із фіолетовим волоссям. Вона була в колі друзів і вела діалог з білявим парубком, з яким відкрито і заливисто сміялася. Про що був мій тодішній телефонний дзвінок я так і не згадав. Але запам'ятав її. Можливо частково колір її волосся і послугував тим, що я звернув увагу на дівчину. Але саме її характер став тією причиною, чому в подальшому я продовжував звертати увагу лише на неї. Хоч, звісно, старався цього і не показувати. На парах саме з нею я вів довгі діалоги, часто відхиляючись від тем, тому що мені було неймовірно приємно і цікаво спілкуватися з Ніколь. Навіть в групі студенти вже заочно знали - якщо відповідає Ніколь, то це на всю пару, а отже можна розслабитися і не готуватися.Я так сильно хотів побути хоча б кілька хвилин з нею наодинці, що вигадав найдурніше, що може бути - почав занижувати їй оцінки, у сподіванні, що після пар вона підійде і попросить пояснення. Але вона не підходила. Ніколи.

Читати блог

Сьогодні хочу поговорити про дарк-романи.

#від ненависті до кохання #небезпечні_звязкиморально_сірі_персонажі

Дарк-романи: романтизація червоних прапорців чи просто література?Сьогодні хочу поговорити про дарк-романи.Ще кілька років тому цей жанр буквально увірвався у світ літератури як щось нове, привабливе та незвичне для більшості читачів. Зараз же дарк романи стали майже звичним явищем, особливо серед молодої аудиторії.І ось тут у мене виникають неоднозначні думки.Такі книги мають певний підступ. Особливо для емоційно незрілих читачів, і насамперед для молодих дівчат. Те, що в реальному житті було б очевидним red flag, у багатьох подібних романах часто романтизується і подається як прояв великого кохання чи пристрасті.Останніми роками автори дедалі частіше піднімають у своїх книгах важливі та болючі теми: згвалтування, торгівлю людьми, домашнє насильство, психологічні травми. Проблема в тому, що нерідко ці серйозні питання губляться серед великої кількості кліше, токсичних взаємин та моментів, які викликають більше крінжу, ніж бажання задуматися над головним посилом твору.Втім, не буду ханжею.Мені подобається значна частина таких романів. Більше того, деякі сцени, моменти турботи чи шаленої пристрасті я із задоволенням побачила б і в реальному житті. Саме тому я добре розумію популярність цього жанру.Але водночас важливо пам'ятати: дарк роман — це художня література, а не посібник зі створення здорових стосунків між чоловіком і жінкою.Так, іноді хочеться обклеїти книгу стікерами, виділити улюблені цитати та залишити власні коментарі на полях. Проте загалом я ставлюся до таких історій досить поверхнево. Для мене це спосіб отримати емоції, втекти від реальності на кілька годин і зануритися у вигаданий світ, який існує лише на сторінках книги.Моя перша спроба попасти в жанрhttps://booktons.com/book/osobystyi_kod_dostupuДодаю кілька моїх улюблених дарків. Деякі з них ще досі не перекладені на українську. Але це питання часу)А як ви ставитеся до дарк-романів? Чи вважаєте їх безневинною розвагою, чи все ж бачите небезпеку в романтизації токсичних стосунків?

Читати блог

Гострі грані кохання

#від ненависті до кохання #зрада #інвалідність #протистояння

М’яке світло, музика, людей було вдосталь, але не натовп. Вони просувалися вглиб зали; Влад кивав праворуч і ліворуч, когось вітаючи. Пахло дорогими парфумами, кальяном і шкірою — аромат іншого життя, чужого, незвичного.Щойно вони зупинилися, як поруч з’явилася білявка у крижано-блакитній сукні — бездоганна, немов порцелянова статуетка.— Привіт, любий. Я вже встигла скучити! — вона повисла на Владові, підставляючи губи для поцілунку.«Це ж треба так вчепитися в хлопця, немов немовля в цицьку». Ліза вигнула брову, її губи розтягнулися в насмішкуватій посмішці. Влад перехопив вересковий погляд і помітно напружився.— Oh my God! Владе, що це? — палець із фісташковим манікюром торкнувся широкої подряпини, що перетинала його вилицю.— Нічого, то дрібниці. Привіт, Сашо, — ледь торкнувся її щоки губами.«Отже, Саша. Ясно...» То ось яка дівчина у Влада... Ліза розчаровано видихнула. Білявка їй не сподобалася, від слова «зовсім». Від нудотної усмішки зводило щелепи; роздивляючись ботоксне обличчя, Ліза згадала геометрію.«Овал різко перетікає в трапецію, кути вивірені філерами, об’єм залитий за лінійкою, — вона подумки всміхнулася. — Круто! Я щойно вивела нову теорему. Гей, де моя Нобелівська премія?».— А це ще... що таке?Білявка відсторонилася від Влада, розглядаючи Лізу. Погляд гидливо ковзнув по червоних саднах на ключицях і руках, затримався на яскравому вбранні, й ідеально вищипані брови підскочили вгору.— Що це за секонд-хенд?Вона зверталася виключно до свого коханця, повністю ігноруючи його супутницю, наче та була песиком-приблудою, що зненацька забіг на доглянуте подвір’я.Влад уважно спостерігав за «малою»: її очі налилися фіолетовою темрявою — вірна ознака шторму. Але буря вщухла, так і не розпочавшись, натомість у бузкових глибинах замиготіли пустунські бісики.— Не подобається? — Ліза провела руками по топу. — Та байдуже. Зате в мене обличчя справжнє.Вона говорила зумисно повільно, розтягуючи кожне слово.— Що ти сказала?! — із витріщеними очима і роззявленим ротом Саша скидалася на викинутого на берег окуня.— То ти ще й недочуваєш?Ліза співчутливо захитала гоовою, затим склала долоні «рупором» й голосно додала:— Кажу: у тебе філери на спеці потекли. Наступного разу просто запхай губи до вулика. Результат той самий, зате заощадиш купу бабла. Це економікою зветься. Твій бойфренд саме сьогодні її вивчав.Влад несподівано для себе всміхнувся: заноза показувала зубки. Вона давала відсіч і била боляче. Його розважала зухвалість дівчиська, але її заносило, і треба було це припинити.— Я зараз уб'ю цю подерту злидню! — верескнула Саша, її обличчя почервоніло, риси спотворилися.— Заспокойся, крихітко. Йди до мене.Влад притягнув дівчину до себе, погладжуючи по спині. Ліза засунула два пальці до рота, демонструючи, що її зараз виверне від усього.— Хто ця нікчема і чому вона з тобою? Вона знущається наді мною! Чому ти нічого їй не кажеш?— Це просто дитячі ігри, Олександро. Ти ж не будеш злитися на підлітка?Погляд темних очей був важким; він дивився на Лізу не кліпаючи, змушуючи вгамуватися. Вона знизала вузькими плечиками й попрямувала до сусідньої зали, до столу з напоями.Саша вмостилася у Влада на колінах, засипаючи його безглуздим сторітелінгом. Він пропускав її теревені повз вуха. Куди поділася мала? Уже п’ятнадцять хвилин Ліза не потрапляла йому на очі. Він намагався не думати про те, чим вона зайнята — зрештою, що з нею станеться? — але думка про неї колола тонкою пилочкою для нігтів, не даючи розслабитися.Із сусідньої зали долинули вибухи реготу. Влад підхопився з місця.— Зайчику, ти куди? — Саша ледь не скотилась на підлогу й вередливо надула губи.Він навіть не глянув на подружку. Коли це вона встигла йому так набриднути?Новий вибух сміху — і всередині спалахнуло. Широким кроком Влад рушив на гамір: він шкірою відчував, що епіцентром веселощів була саме його «ходяча катастрофа».І не помилився. «Сестричка» височіла прямісінько на столі в оточенні хлопців. Чи то сама туди видерлася( з неї станеться), чи то її підняли. Спершись плечем на одвірок, Влад спостерігав за шоу. Ліза зовсім не комплексувала: вона щось розповідала поважній публіці, відчайдушно жестикулюючи, і її вбивчій міміці позаздрили б навіть топові блогери.«Про що це вона там розпинається?»Хтозна, але чоловіча увага була прикута до дівчиська, і всі явно були від неї в повному ауті.Залунала ритмічна музика. Ліза видала індіанський клич і, стрибнувши зі столу, взялася витанцьовувати в колі хлопців. Вона голосно сміялася, закидаючи темноволосу голову, і танцювала так, наче весь світ належав лише їй одній. Влад відчував, як росте роздратування. Неприємно шпигнуло у грудях в це розлютило його ще дужче. Але він змусив себе залишитися на місці. Поки мала просто казилася, а хлопці тримали дистанцію, приводу втручатися не було. Влад уже збирався було підійти до свого нерозлучного друга Павла, який самотньо вештався біля бару, та саме цієї миті «катастрофа» змінила курс. Натанцювавшись досхочу, розпашіла та захекана, Ліза неквапом попрямувала до більярдного столу.— О, яка солоденька дівчинка до нас завітала! — білявий, із водянистими очима Артем ліниво натирав крейдою кий. — Вмієш тримати палицю, крихітко?Ліза примружилася.— Можу загнати цю кулю тобі в лузу швидше, ніж ти встигнеш кліпнути, — почув Влад.Хлопці навколо схвально загули. Ліза взяла кий і, зваживши його в руці, обрала позицію. Вона почувалася у своїй стихії: безліч вечорів було проведено в припалих пилом більярдних із братами, де той, хто програв, бігав за фастфудом. Ліза нахилилася над столом, і яскраво-рожевий топ задрався вище, оголюючи смужку шкіри на спині. Артем підійшов упритул.— Неправильно береш, — видихнув він їй прямо у вухо. — Руку треба розслабити, а лікоть підняти. Давай допоможу...Він нахабно накрив вузьку долоню своєю, нахиляючись так низько, що його дихання торкнулося її шиї. Ліза напружилася, збираючись уїдливо відповісти, але не встигла.— Руки прибрав від неї! — голос Влада різанув скальпелем.Він стояв за кілька метрів, засунувши руки в кишені джинсів, спокійний, як Льодовитий океан, і з такою ж арктичною холоднечею в очах.— Та годі тобі, Владе, я просто вчу дівчинку, — Артем усміхнувся, але долоню з руки Лізи все ж прибрав.— Лізо, поклади кий і відійди від столу, — кинув Влад, не змінюючи тону. — Ніякого більярду не буде.Дівчисько завмерло, а потім повільно повернуло голову. Цей владний тон і непохитна впевненість, з якою він розпоряджався нею, наче своєю річчю, розлютили її сильніше, ніж його розкуті мацання із Сашею, які Ліза спостерігала увесь вечір.— Відколи це ти вирішуєш, у що мені грати? — вона задерла підборіддя. — Ти мені ніхто.— Я сказав — підійди до мене.Його голос став ще тихішим, і це було поганим знаком. Артем, спостерігаючи за цією іскристою суперечкою, вишкірився: з’явився чудовий привід подратувати Вишневецького. Вони на дух не терпіли один одного. Взаємна ненависть була настільки сильною, що при зустрічі хлопці за замовчуванням обирали тактику повного ігнорування. Але сьогодні правила змінилися.— Більярд і справді надто нудний для такої палкої крихітки, — Артем ковзнув відвертим поглядом по Лізі. — Зіграймо у щось цікавіше.Він спритно вивудив із відерця з льодом порожню пляшку і з дзвоном поставив її в центр столу.— Як щодо «пляшечки»? Ризикнеш із нами, ціпонько?Уся компанія завмерла в очікуванні. Насправді Лізу ніколи не цікавили подібні ігри, а брати за один лише липкий погляд у її бік готові були прибити будь-кого. Та для Влада Ліза була лише прикрою перешкодою, «підлітком», за яким треба наглядати в перервах між вологими поцілунками з білявкою.Саша стояла поруч із Владом, на її обличчі застигла сповнена зверхності усмішка. Ніхто не сумнівався, що Ліза зараз підібгає хвоста і слухняно відійде вбік, як і наказав «господар».«Власність, значить?» — промайнуло в її голові, змушуючи кров кипіти. Бажання вивести Зануду з його хронічної рівноваги переважило і гидливість, і здоровий глузд.— Зіграю, — видихнула прямо в застигле обличчя Влада. — Які правила?Темноволоса голова смикнулася в її бік.— Владе, ходімо, здалася тобі ця... нехай що хоче, те й робить, — Саша потягнула хлопця за руку.— Пограєш удома в ляльки, зрозуміла? — погляд темно-карих очей вугіллям пропалював у ній дірки.— Вона не гратиме, — він повернувся до Артема.— Відчепись. Граю!— Та годі, бро, розслабся. Дівчинка хоче розважитися. Правда ж, крихітко?На обличчя Влада набігла тінь, губи стиснулися в тонку лінію. Він ступив уперед і грубо штовхнув Артема в груди.— Я сказав: без неї.— Чого ти кипиш? Мені тут натякнули, що солоденька тобі ніхто!— Стули пельку.Ліза й кліпнути не встигла, як кулак Влада врізався в обличчя білявцю. Характерний хрускіт і за ним — крик. Артем схопився за ніс, з-під пальців потекли червоні цівки.— Ти мені ніс зламав, придурку!— Владе, ти чого?! Це через цю, так? — подружка перелякано витріщила очі, потягнулася до його плеча, але Влад скинув її руку.Він мовчки дістав хустинку і з огидою витер пальці.«Ручки замастив, чистюля!» — пирхнула про себе Ліза, але її серце зрадницьки гупнуло вниз, коли вона враз побачила затиснутий у руці Артема ніж.Із диким гарчанням той кинувся на Влада, і вони з гуркотом повалилися на підлогу. Натовп одразу розступився: одні в жаху відскакували, інші знімали бійку на телефони. Влад швидко перехопив ініціативу, опинившись зверху; кілька разів із силою вдарив руку Артема об кам’яні плити, поки зброя не відлетіла вбік. Він притис супротивника до підлоги.— Закарбуй собі на яйцях: її — не чіпати, — просичав, і в тих тихих словах було більше загрози, ніж у будь-якому крику. — Щоразу згадуй про це, якщо не хочеш залишитися без "бубонців". Я вважаю, що вони тобі не потрібні, якщо не вмієш тримати лапи подалі від малолітніх.Влад підвівся, шарпнув Лізу за лікоть і потягнув до виходу.— Для тебе вечірка закінчена. Годі, нагулялася.Хто ж знав, що цей зануда вміє так кипіти? Ліза розуміла, що зараз не найкращий час, аби «кусатися». Краще зробити так, як він хоче. Вона була сильно налякана, і залишатися тут більше не мала жодного бажання.

Читати блог

Знижки

Будь моєю вагітною

Як стати єдиним спадкоємцем усіх багатств свого роду? Потрібно лише в найкоротші терміни знайти собі наречену та народити власного спадкоємця! Але часу немає! Найкращий вихід – найняти вагітну жінку на роль дружини. Тепер головне – дотримуватися дистанції, дочекатися виконання заповіту та розлучитися! Але що якщо у долі інші плани? Як бути, якщо серцю не можливо наказувати?

Придбати