Вона тримає нитку — тонку, червону, живу. Кожен її рух, це шепіт минулих рішень та майбутнього вибору, що плетуть історії людей.

У її руках — тиша, що знає все. Доля не судить, не милує, лише шиє вузол за вузлом, хрест за хрестом, зображаючи візерунок нашого життя. І коли останній промінь згасне, вона візьме в руки ножиці.

Новий розділ Їх розлучила Смерть