Мене часто дивує, чому сьогодні вважається постидним читати роман. Наче «серйозна» література автоматично цінніша, навіть якщо людина не розуміє в ній ні бельмеса, але все одно читає. Навіщо витрачати свій найцінніший ресурс — час?

Для мене ще з університету цікаві діалоги Платона та Арістотеля — вони схожі на сучасні батли. Але я розумію тих, кому зовсім не цікаво читати двох стариків, які між собою сваряться. І це нормально. Тому я не змушую своїх знайомих чи родичів перечитувати їх, хоча поговорити можу, якщо це буде цікаво співрозмовнику.

То чому ми повинні приховувати свої інтереси в читанні більш легкої літератури? Як на мене, сам факт читання в епоху нескінченного скролингу соцмереж — це вже перемога книги.

А ви як думаєте: чи має значення «вага» літератури, чи головне — що вона приносить задоволення? Поділіться своїм досвідом: чи ви також приховуєте від оточення, що читаєте легку літературу?