Найболючіший біль — це коли ти сама сказала йому «ні», бо злякалася власних почуттів. А він... просто послухався. ​Ти переконала себе, що статус і обов'язок — важливіші. Збудувала між вами крижану стіну, щоб не втратити контроль. Але тіло досі пам'ятає кожний дотик і кожен подих тієї єдиної, шаленої ночі.

​А тепер? Тепер ти змушена щодня стояти в тіні і мовчки дивитися, як його сильні руки обіймають іншу. Ту, яка не побоялася зробити крок. Ту, поруч із якою змученому війною воїну нарешті просто і тепло.

​Що переможе:

гордість чи ревнощі, які вже випалюють душу зсередини? І чи витримає витримка, коли він торкнеться її губ просто на твоїх очах?

​Готуйте вогнегасники, бо в цій главі емоційна напруга і незримі іскри між героями просто випалюють весь кисень. 

​А як би ви вчинили: продовжували б тримати обличчя чи пішли б відвойовувати своє?